Віталій Портников: чому Москва боїться Пашиняна

Ще напередодні голосування у вірменському парламенті щодо кандидатури нового прем'єр-міністра країни - а на цю посаду було висунуто тільки одну кандидатуру лідера масових протестів Ніколи Пашиняна - здавалося, що голова уряду буде обраний.

На користь цієї версії свідчила обіцянка більшості з Республіканської партії забезпечити кворум на голосуванні, численні консультації, які провів Пашинян - причому не тільки з представниками різних парламентських фракцій, а й з делегацією російської Державної Думи, що спішно прилетіла до Єревану.

Зрештою, було ясно, що відмова від обрання Пашиняна призведе до загострення ситуації в країні. Чому ж республіканці не просто не проголосували за Пашиняна, але зробили це демонстративно, влаштували кандидату справжню обструкцію із обвинуваченнями в дилетантизм і нездатності управляти країною?

У Єревані називають багато причин, крім найголовнішої - обрання Пашиняна не бажає Кремль. Хоча не стверджую, що про це не здогадуються. Політолог Левон Ширинян в інтерв'ю інтернет-порталу Перший інформаційний зазначив, що республіканцям "погрожують росіяни... Вони - сила, що обслуговує інтереси іноземного капіталу". Однак політолог впевнений, що республіканці "заради власної влади налаштовують чужака проти Вірменії", а я вважаю - як раз навпаки.

Читайте також: Перемога єреванського Майдану. Хто контролює ситуацію і що очікує на Вірменію

Здавалося б, чим Москву не влаштовує Пашинян? Вірменія є геополітично залежною від Росії. Пашинян у своїх виступах підтверджує вірність країни своїм геополітичним зобов'язанням. Що стосується "дрейфу на Захід" - так до нього був схильний і колишній президент Серж Саргсян. Путіну довелося буквально змусити вірменського президента відмовитися від підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. А Саргсян був свій, перевірений політик.

До того ж Пашинян постійно підкреслює відмінність між вірменськими та українськими подіями, стверджує, що в Єревані - не "кольорова революція", намагається всіма силами уникнути небажаних для Росії асоціацій. Але не виходить.

Тому що те, що відбувається у Вірменії, знищує саму путінську модель функціонування влади. Модель, що залишає функцію визначення складу цієї влади за організованим злочинним угрупованням, а "бидлу" залишається просто проголосувати за затвердженим в якійсь елітній сауні сценарієм.

Саме так президентом Росії став Путін - непоказний чиновник, якого вибрала сім'я Єльцина. І саме так повинно відбуватися в країнах, які "дружать" з Росією. Простіше кажучи - в її колоніях. А Вірменію в Москві сприймають саме як колонію.

Україна, в якій усього за рік до виборів ніхто не знає ані імені переможця президентських перегонів, ані складу парламенту - це справжнісінька катастрофа для Кремля і вибух мозку для пересічних росіян. І Вірменія загрожує перетворитися на таку ж катастрофу. Не випадково біля вірменської церкви у Москві люди розповідають один одному новий сумний анекдот з двох фраз "У Росії теж могла б бути така революція. Але де ж взяти стільки вірмен?". Кому таке сподобається?

Саме тому російське керівництво і вимагає від своїх маріонеток у Вірменії не йти ні на які поступки народу. Навіть ціною їхнього власного краху. Навіть ціною дестабілізації у Вірменії. Навіть ціною нової війни на Кавказі. Найголовніше - "бидло", тобто народ, який всіма фібрами своєї чорної чекістської душі ненавидить Володимир Путін, не повинен отримати владу.