Віталій Портников: Грузія перестає бути іграшкою своїх президентів

Першою заявою, яку новообраний президент Грузії Саломе Зурабішвілі зробила після свого обрання на головну посаду у країні, була обіцянка переїхати з розкішної резиденції, збудованої для Михаїла Саакашвілі, у набагато більш скромне приміщення. І це при тому, що її попередник Георгій Маргвелашвілі так і не зміг уникнути спокуси палацом.

Це рішення колишнього посла Франції у Грузії і глави грузинського зовнішньополітичного відомства демонструє, що, не дивлячись на всі потрясіння останніх десятиліть, Грузія потроху стає нормальною країною. І не тільки тому, що її п'ятий президент буде працювати у скромній резиденції, а ще й тому, що Грузія остаточно перестане бути іграшкою своїх президентів.

Непередбачуваний Звіад Гамсахурдіа, обережний Едуард Шеварднадзе, ексцентричний Михайло Саакашвілі розпоряджалися країною як власною резиденцією - що призвело до цілого ряду трагічних криз і непоправних втрат. Звичайно, заміна авторитарного правління Саакашвілі на "тіньове" управління олігарха Бідзіни Іванішвілі - не найкраща альтернатива. Але саме після перемоги "Грузинської мрії" олігарха над прихильниками Саакашвілі у Грузії почала втілюватися в життя конституційна реформа, задумана переможеним і вигнаним президентом. Мабуть, ця реформа - головний внесок Саакашвілі в майбутнє Грузії. Простіше кажучи, колишній президент позбавив співвітчизників самої можливості обирати «рятівників Вітчизни».

Вибори 2018 року було останніми загальнонародними виборами глави держави. Після вступу Саломе Зурабішвілі на посаду повноваження глави держави будуть значно обмежені, а центр влади перейде - теоретично, звичайно - до парламенту. Звичайно, сьогодні цим скористається все той же Іванішвілі. Але його можливості не безмежні, а влада - не вічна. І це показали, до речі, останні президентські вибори.

На цих виборах головний конкурент Зурабішвілі, колишній співробітник МЗС СРСР і теж колишній міністр закордонних справ Грузії Григол Вашадзе йшов врівень з переможницею у першому турі і залучив на свій бік 40 відсотків виборців у другому турі - чудовий результат для політичних сил, які здавалися остаточно витісненими з грузинської політики. Я б ризикнув навіть припустити, що Вашадзе міг перемогти на цих виборах, якби він і його дружина, балерина Ніно Ананіашвілі так міцно не асоціювалися з Михаїлом Саакашвілі.

Тінь Саакашвілі, який не може приїхати до рідної країни, але без упину спілкується з нею по скайпу, допомогла і Іванішвілі на парламентських виборах, і Зурабішвілі на президентських. Вибори в черговий раз перетворилися на плебісцит за або проти колишнього президента. А багато соратників Саакашвілі в Грузії ніяк не можуть зрозуміти, що запорука їхнього успіху - дистанціюватися від Саакашвілі на безпечну відстань. Не може цього зрозуміти і сам Саакашвілі - іноді навіть здається, що його вчинками керує не ненависть до Іванішвілі, а ревнощі до можливих успіхів колишніх підлеглих.

Втім, чудовий результат Вашадзе у другому турі багато в чому пояснюється консолідацією грузинської опозиції - тих, хто вже пішов від Саакашвілі і тих, хто ще з ним залишається. Цілком можливо, що президентські вибори стануть прелюдією до остаточного і такого необхідного для успіху прощання соратників із колишнім президентом - і вже на парламентських виборах 2020 року Бідзіна Іванішвілі задумається, чим ще, окрім тваринного страху людей перед поверненням Саакашвілі, може бути захищене його право на владу.