Віталій Портников: Росія вже на порозі ПАРЄ

Таким чином, регламентний комітет фактично підтримав рішення Комітету міністрів Ради Європи, який наголосив, що кожна країна-член РЄ "має право і обов'язок" брати участь в роботі Комітету міністрів та Парламентської асамблеї. Тепер для повернення російської делегації до ПАРЄ залишився всього один крок - рішення самої Парламентської асамблеї, яке може бути ухвалене вже 24 червня.

Необхідно пояснити, що Росію ніхто не позбавляв можливості брати участь у засіданнях ПАРЄ. Після анексії Криму і початку війни на Донбасі проти російської делегації були запроваджені санкції, які, однак, не забороняли їй брати участь в роботі асамблеї. Вони лише позбавляли російську делегацію права голосу до виконання нею умов, які призвели до введення санкцій. Зрозуміло, що Росія не збиралася ані залишати Крим, ані відмовлятися від війни на Донбасі. Замість цього російська делегація просто перестала приїжджати на сесії ПАРЄ - на знак протесту. А керівникам організації, які регулярно навідувалися до Москви, зазвичай відповідали одне й те саме: ось знімете санкції, тоді подивимося. Коли цей відвертий шантаж не вплинув, Росія просто перестала сплачувати членські внески до бюджету ПАРЄ - чим, зрозуміло, привернула до себе особливу увагу бюрократії Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд став найважливішим лобістом її інтересів.

І ось тепер регламентний комітет ПАРЄ пропонує доповнити регламент організації пунктом, який забороняє в разі оскарження повноважень національної делегації позбавляти її права голосу, виступів і представництва в асамблеї та її органах. Замість цього передбачається запроваджувати санкції проти окремих депутатів - що, звичайно, може стати причиною нових конфліктів між ПАРЄ і Росією. Однак поки що - якщо асамблея схвалить пропозиції регламентного комітету - російська делегація зможе (якщо захоче, звичайно) повернутися до роботи в асамблеї. Повернутися як переможець. Бо жодні вимоги ПАРЄ не виконані, Крим анексований, війна на Донбасі триває - а санкції проти Росії фактично скасовуються.

І якщо так дійсно станеться, це стане важливим прецедентом, який може призвести до відмови від санкційної політики як такої. В ЄС почнуть говорити, що діалог з Росією допоможе вирішенню проблем з Україною набагато більш ефективно, ніж санкційна політика і тиск на Кремль. І, таким чином, створять можливості для нової ескалації ситуації в Україні - і аж ніяк не тільки в Україні. Але розуміння хибності такої політики прийде тільки тоді, коли Заходу доведеться зіткнутися з декількома серйозними кризами одночасно - як це, власне, вже було після змови в Мюнхені і краху довоєнної Чехословаччини.

А Україні доведеться в цій ситуації чинити опір агресії фактично самостійно - що, з огляду на втому великої частини українського суспільства від "гібридної війни" може призвести до тривалого територіального розколу країни, зникнення перспектив її європейської інтеграції та геополітичної поразки. Так що рішення регламентного комітету в Страсбурзі - зовсім не якась бюрократична процедура. Це початок нових, небезпечних для нашої країни процесів.