Може, справа не в Волині? І навіть не в Бандері?

Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявляє: "Україна не вступить до ЄС з Бандерою". 

Усього два роки тому цей же політик з аграрної партії погрожував блокувати вступ України до Євроунії, якщо Київ не дозволить проводити розкопки на місцях поховання жертв Волинської трагедії. 

Дозволили. Правда, масового поховання, принаймні в Пужниках і Углах, досі не виявили. Але Косіняк-Камиш цим не переймається. Він вже знайшов нову причину для антиукраїнських заяв. 

То, може, справа не в Волині? І навіть не в Бандері? А чи це не "вписується в політику Путіна" щодо України. Це не мої слова, це цитата. Саме так коментував два роки тому заяви Косінського-Камиша тодішній президент Анджей Дуда. 

Що ж змінилося за два роки? Звідки взялася ця антиукраїнська істерія, яка так вправно лягає в кремлівські наративи? 

Чому наші та польські політики демонстративно зривають з себе нагороди, якими їх нагороджували наші народи? Чи вся справа в політичних рейтингах, бажанні відвернути увагу від корупційних скандалів? 

Де ми всі помилилися? 

У цьому прикрому моменті наших стосунків з поляками я дуже хотів би, щоб ми чули не тільки вигуки безвідповідальних популістів. Щоб на тлі скандальних заяв не загубився інший голос. 

Читайте також: Чому формула Івана Павла II "Прощаємо і просимо прощення" є єдино правильною для Києва та Варшави

"У вирії Другої світової війни, коли нагальною була потреба солідарності і взаємної допомоги, похмурі дії зла затруїли серця і призвели до пролиття безневинної крові. (...) Нове тисячоліття, в яке ми нещодавно вступили, вимагає, щоб українці та поляки не залишалися поневоленими своїми сумними спогадами про минуле. Зважаючи на минулі події в новій перспективі та постановляючи будувати краще майбутнє для всіх, нехай вони дивитимуться один на одного поглядом примирення".

Ці слова Івана-Павла II з його листа 2003 року "До обидвох народів, так дуже мені близьких" нагадують у своїй спільній заяві найвищі католицькі ієрархи України та Польщі — Блаженіший Святослав і чотири кардинали — Конрад Краєвський, Казімєж Нич, Гжеґож Рись і наш кардинал Микола Бичок. 

"Нав'язуючи іншим певне бачення минулого та майбутнього, ми піддаємося культурі насильства та сили, яка домінує сьогодні. Разом з Папою Левом ми закликаємо всіх докласти зусиль, щоб мислити з точки зору спільного блага, а не лише окремих інтересів". Так завершують своє послання лідери церков. 

І мені хочеться вірити, що цей голос буде почутий. Бо це — голос правди.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів