Віталій Портников: Навіщо Зеленському "сигналити" Коломойським

І справді! Навіщо тепер потрібні журналісти-розслідувачі, які чергують біля резиденції президента, щоб викрити зв'язки глави держави з олігархічними кланами! Зеленський про все розповідає сам, із задоволенням. Він може не соромитися просто тому, що зміни відбулися насамперед у свідомості його співгромадян.

Якщо ще кілька місяців тому візит Коломойського до адміністрації президента країни став би прекрасним доказом зв'язку глави держави з олігархічними кланами, так сьогодні візит Коломойського до офісу президента - доказ конструктивної взаємодії глави держави з великими бізнесменами. Президент шукає можливості знизити тарифи, ура-ура!

Щось подібне відбувалося і в Росії, коли Єльцина замінив Путін. До першого російського президента пред'являлися серйозні претензії за союз з олігархами. Але коли з олігархами став взаємодіяти Путін, громадяни та ЗМІ слухняно повторювали мантру про їхню "рівновіддаленість" від престолу. Так Росія і перетворилася в країну, де інтереси влади, державних корпорацій та олігархічного бізнесу - фундамент репресивної системи і запорука її виживання.

Втім, я далекий від думки, що фотографія зустрічі в офісі президента розрахована на внутрішнє споживання. Українці, які після президентських і парламентських виборів 2019 року перетворилися з суб'єкта на об'єкт політики, навряд чи щось можуть змінити - з ким би президент не зустрічався в своєму кабінеті, які рішення він би не ухвалював. Такі знімки - сигнал перш за все зовнішнім гравцям. І можна зрозуміти зацікавленість Ігоря Коломойського. І в Москві, і у Вашингтоні побачать масштаби його впливу на владу і найголовніше - оцінять, що він може ці масштаби демонструвати, причому не за допомогою немов би випадкових, невідомого походження ілюстрацій, а за допомогою офіційних повідомлень президентського офісу.

Не знаю, чи бажали добитися саме цього учасники зустрічі, але на цій фотографії видно все. І аж ніяк не тільки те, як впевнено почуває себе Коломойський. Стає очевидним, що в сучасній Україні прем'єр-міністр з його обсягом конституційних повноважень - просто чиновник, якого разом з міністром енергетики викликають на зустріч з олігархом. І це теж дозволить зовнішнім гравцям зробити висновок - з принципових питань з прем'єром і всіма цими прекрасними міністрами-лібералами розмовляти нема про що. Говорити потрібно з тими, хто по праву і ліву руки президента - Коломойським і Богданом, а якщо вони до вас не зійдуть - з Шефіром. А вони вже скажуть прем'єру і міністрам, як їм жити. І це ще добре, тому що роль тих, кого на цю зустріч покликали і сфотографували, є набагато більш важливою, ніж тих, кого на зустрічі немає.

Це і є типове феодальне правління пострадянського типу - нудьгуючий монарх, який хотів би зніматися в кіно, але поки що змушений догравати стару роль під час поїздок по обласним і районним центрам. Фаворит, впевнений, що він кардинал Рішельє. Регент, якому не цікаві ніякі кардинали. Добрий дядечко, який намагається врятувати нашого монарха від самовладдя фаворита і регента. Послужливі царедворці навколо.

Народ мовчить. Поки що.