Віталій Портников: Пам'ять - це теж зброя

Моравецкій - один з польських керівників, політиків, громадських діячів, журналістів, які відреагували на резонансні заяви президента Росії Володимира Путіна.  Російський президент, як відомо, знову спробував перекласти на Польщу відповідальність за розв'язання Другої Світової війни - тієї самої війни, яку почали спільно Адольф Гітлер і Йосип Сталін.  Тієї самої війни, у якій Кремль досі не хоче визнати сталінський режим співучасником гітлерівського - принаймні, у питанні про знищення Польщі.  Тієї самої Польщі, яку після її окупації голова радянського уряду В'ячеслав Молотов назвав "потворним дитям Версальського договору". Погодьтеся, це не те ж саме, що "возз'єднання українського і білоруського народів".

Прем'єр-міністр Польщі впевнений, що без історичної правди немає майбутнього.  І в цьому він має рацію, Держави, які не розуміють, навіщо вони взагалі існують, рано чи пізно зникають з політичних карт і стають територіями інших країн.  Це усвідомлюють Моравецкій і інші польські політики.  І це чудово розуміє Путін.  А в Україні це багато хто не розуміє - і в політичному істеблішменті, і в суспільстві.  Інакше ми не знаходилися б в тій ситуації, в якій опинилися сьогодні.

Інакше не чули б постійних розмов про те, що не потрібно "нав'язувати" своїм співвітчизникам їхню власну мову, що у кожного регіону можуть бути свої герої, що немає нічого страшного в тому, що в одній частині країни поважають тих, хто боровся за те, щоб Українська держава виникла, а в іншій - тих, хто служив її ворогам і робив все можливе, щоб її ніколи не було.

Давайте не будемо жити ілюзіями.  Регіони, які будуть залишатися в контексті радянської, пострадянської - а це означає російської історичної пам'яті - рано чи пізно стануть частиною Російської держави.  Більш того - і це прекрасно демонструють результати президентських і парламентських виборів минулого року - ці регіони і іншим не дадуть розвиватися як частинам суверенної держави.  На країну-інваліда державу перетворює аж ніяк не тільки чужа окупація.  На країну-інваліда державу перетворює чужа політична, історична, культурна традиція - у чому б вона не виражалася.

 Для російської влади історична пам'ять - така сама зброя, як танки і газ.  Ось чому для Кремля є такими важливими свої і проросійські телеканали, ось чому є таким важливим контроль над освітою і свідомістю молодих людей.  Ось чому ще нічого не вирішено з точки зору самого існування України.

Тому що люди, що говорять "какая разница" - це і є її найголовніші вороги і найголовніші союзники Путіна.