Як Кремль через Європу просуває фейк про "російський Крим"

Як працює система легітимації анексії та чому Москва змінює свою стратегію після початку повномасштабної війни - у проєкті "Алгоритми брехні" на Еспресо.

Операція "Російський Крим: як фейк про Гаагу облетів Європу 

Міжнародний суд у Гаазі визнав окупований Крим і прилеглі до нього води «власністю Росії". Саме з такими заголовками в середині червня вийшли російські медіа після рішення міжнародного арбітражу у морській справі між Україною та Росією. За лічені години новина в російській інтерпретації почала з'являтися європейськими мовами. Одним із перших її поширив англомовний сайт Pravda EN - частина мережі Portal Kombat, яка сьогодні налічує 224 сайти по всьому світу.  Французька державна мережа VIGINUM встановила - адміністрування цієї мережі пов'язане з РФ

Далі до кампанії долучилися інші майданчики. Інформація з'явилася в угорському провладному телеканалі HírTV, який процитував Медведєва - нібито суд визнав "нові кордони Росії". 

Портал InfoBRICS пішов ще далі й написав, що суд "відхилив українські претензії на Крим". Автор матеріалу - бразильський публіцист Лукас Лейрос, відомий проросійськими поглядами. Насправді морську суперечку розглядав не Міжнародний суд ООН, а Постійна палата третейського суду в Гаазі. Котра визнала порушення морського права Росією, але залишила Україну без компенсацій. Питання суверенітету над Кримом взагалі не розглядалося

Це лише один приклад того, як Кремль намагається створити ілюзію міжнародного визнання анексії. 

MAPAGANDA: Як через атласи та глобуси Росія легалізує анексію Криму 

Коли Росія у 2014 році окупувала Крим, боротьба за півострів почалася не лише на дипломатичному фронті. Одним із напрямів стала боротьба за те, як Крим виглядатиме на картах.

Уже через два дні після ратифікації російською владою результатів псевдореферендуму головний географ National Geographic Хуан Вальдес заявив: на картах видання Крим буде позначений сірим кольором - як територія з особливим статусом. У компанії пояснювали це тим, що карта нібито лише відображає фактичний контроль над територією, а не визнає анексію.

Але через кілька років позначення змінилося.

У 2023 році в атласах National Geographic Крим уже не виглядав як частина України. У легенді було зазначено: "територія, на яку претендує Україна", а кримські міста у покажчику відносили до Росії. 

Український проєкт Stop Mapaganda перевірив десятки атласів, глобусів та настінних карт різних виробників. У продукції National Geographic, Columbus, MairDumont та інших компаній Крим позначали по-різному: як частину України, окрему територію, територію Росії або як спірну територію.

фото: Еспресо

На перший погляд, це може здаватися лише технічною помилкою. Але карти формують сприйняття світу. Для мільйонів людей у Європі саме атлас або карта є джерелом першого уявлення про кордони держав. Якщо протягом років вони бачать Крим не як частину України, а як територію зі "спірним статусом", російський наратив поступово отримує більше простору.

За даними Stop Mapaganda, така продукція продається через сотні книжкових магазинів у країнах Європейського Союзу та Великій Британії.

Одним із центрів цієї історії було Російське географічне товариство. Після війни проти Грузії у 2008 році його наглядову раду очолив  Путін, а Президентом організації став Сєргєй Шойгу. Ця структура просувала російську картографічну політику. А втілював її Росреестр.  До 2022 він був  основним монополістом картографічних основ у Східній Європі. Їх купували італійські та німецькі видавництва аби не утримувати власні штати геодезистів.Там Крим автоматично подавався як частина Росії. Через санкції після повномасштабного вторгнення європейські виробники карт припинили напряму співпрацювати з Росреєстром

Окремий приклад - Google Maps.

У 2023 році Олена Зеленська зверталася до керівництва компанії через різне відображення Криму: в Україні сервіс показує півострів українським, у Росії - російським, а для більшості інших країн він залишається територією зі спірним статусом. Відтоді ця практика не змінилася. Саме так працює Mapaganda: не через одну велику заяву, а через тисячі маленьких щоденних сигналів, які поступово змінюють сприйняття реальності.

Від підручників до парламентарів: як в Італії легалізували анексію Криму 

Якщо карти формують уявлення про кордони, то освіта та політика формують ставлення до них.

В Італії російська кампанія з легітимації анексії Криму отримала одразу кілька напрямів: від шкільних підручників до рішень регіональних парламентів. Один із прикладів - італійські підручники з географії.

Італійський підручник з географії для 7 класу. Тут анексований Крим зображено як частину Росії. Українські та італійські активісти в межах ініціативи  Stop Propaganda Russa разом зі Спілкою українських асоціацій Італії NAU проаналізували понад 60 підручників, виданих із 2010 до 2024 року. У більшості з них Крим названо частиною Росії, а війну на Донбасі - "внутрішнім конфліктом"

фото: Еспресо

Попри проукраїнську позицію нинішньої премєрки, Італія багато років залишається одним із головних майданчиків легалізації анексії Криму.

Одним із найвідоміших політичних союзників Кремля став лідер партії "Ліга Півночі" Маттео Сальвіні.

У 2014 та 2016 роках він відвідував окупований Крим, а після поїздок заявляв, що анексія півострова Росією є законною, а проведений окупаційною владою псевдореферендум - справедливим. Згодом Сальвіні потрапив до бази "Миротворця".

Але Кремль працював не лише через окремих політиків. У вересні 2015 року до окупованого Криму приїхав колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі. Разом із Володимиром Путіним він відвідав Ялту, побував у "Масандрі", де для них відкрили колекційне вино 1775 року. Для російської пропаганди ці кадри стали важливим символом. Москва використовувала візит Берлусконі як доказ того, що нібито впливові європейські політики визнають російський статус Криму. Сам Берлусконі тоді називав захоплення півострова законним. Україна заборонила йому в’їзд.

Резолюції, написані в інтересах Кремля

Наступним етапом стали спроби перенести російські наративи з політичних заяв у рішення європейських органів влади.

У 2016 році депутат регіональної ради Венето Стефано ВальдеГамбері, пов’язаний із партією «Ліга Півночі», підготував резолюцію про визнання результатів кримського псевдореферендуму та скасування санкцій проти Росії. 18 травня документ підтримала рада Венето.

Пізніше подібні рішення ухвалили регіони Лігурія та Ломбардія. Формально це були рішення регіональних органів влади, які не мали юридичної сили на міжнародному рівні.Але для Кремля важливим був сам інформаційний ефект.

Кожен такий документ російські медіа подавали як свідчення того, що Європа нібито починає визнавати російський Крим. Після початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року ці резолюції скасували. Представники регіонів пояснили це тим, що «контекст радикально змінився».

Втім, журналістське розслідування італійського консорціуму IRPI у 2023 році показало: текст резолюції Венето був підготовлений за участі російських пропагандистських структур. Також журналісти встановили, що Стефано ВальдеГамбері отримав квартиру в окупованому Криму. Попри повномасштабну війну він не змінив своїх поглядів і продовжував відвідувати півострів.

Подібні настрої дедалі частіше простежуються й серед італійців. Якщо на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Україну підтримували близько 57% громадян, то зараз -  понад 30% 

Десант легітимності: як європолітики допомагали Кремлю виправдовувати анексію Криму

Від самого початку окупації Криму Росія зрозуміла: одного лише військового контролю над півостровом недостатньо. Кремлю було потрібне інше - створити ілюзію, що світ поступово визнає нову реальність.

Одним із головних інструментів цієї кампанії стали іноземні політики. Москва шукала тих, хто був готовий публічно поставити під сумнів український статус Криму, повторювати російські тези та демонструвати нібито міжнародну підтримку анексії.

Перші такі делегації почали регулярно приїжджати до окупованого Криму вже у 2015 році. Окрім Італії, найчастіше це були представники ультраправих і ліворадикальних партій Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Сербії. Російські державні медіа подавали кожен такий візит як доказ того, що міжнародна ізоляція Криму нібито руйнується

Перші такі делегації почали регулярно приїжджати до окупованого півострова вже у 2015 році. Серед гостей були представники ультраправих і ліворадикальних партій із Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Сербії та інших європейських країн. Для російської пропаганди кожен такий візит ставав окремою інформаційною операцією.Державні медіа РФ подавали приїзд іноземних політиків як доказ того, що «міжнародна ізоляція Криму руйнується», а питання належності півострова нібито вже не є однозначним.

Як Кремль організовував політичні тури до окупованого Криму

У 2023 році міжнародний консорціум журналістів OCCRP, Dossier Center, Der Spiegel та Paper Trail Media опублікував документи, які показали механізм роботи цієї мережі.

За організацією поїздок стояла структура, пов’язана з помічником депутата Державної думи РФ Леоніда Слуцького — Саргісом Мірзаханяном. Витрати на поїздки покривали підконтрольні Кремлю організації, зокрема «Російський фонд миру». У кошторисах фігурували авіаквитки, проживання у п’ятизіркових готелях, транспорт, банкети, інформаційний супровід та інші витрати.

Окремим учасникам могли виплачувати винагороди. Вартість деяких таких кампаній сягала сотень тисяч євро. Для Кремля це була інвестиція не просто у кілька політичних заяв.Завданням було створити мережу іноземних спікерів, які могли б повторювати російську позицію вже у своїх країнах.

"Друзі Криму" та європейські обличчя російської кампанії

Одним із головних облич цих поїздок став французький євродепутат Тьєррі Маріані. Він неодноразово очолював делегації до окупованого Криму. У 2020 році Маріані привіз групу французьких політиків під час голосування за поправки до Конституції Росії.

Серед німецьких політиків одним із найвідоміших гостей окупованого Криму став депутат Бундестагу від партії AfD Ульріх Еме.

Спочатку він заперечував, що його поїздка фінансувалася Росією, однак згодом визнав: витрати оплачувала Державна дума РФ. Але не всі союзники Кремля були безпосередніми учасниками таких візитів.

Російські тези регулярно звучали і від політиків, які ніколи не приїжджали до Криму. Лідерка французького «Національного об’єднання» Марін Ле Пен називала анексію півострова законною та заявляла, що Крим історично належить Росії.

Колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер стверджував, що повернення Криму Україні є нереалістичним, а окупацію пояснював стратегічним значенням Севастополя для російського флоту. Німецька політикиня Сара Вагенкнехт виступала за переговори, які мали б враховувати російський контроль над півостровом.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан неодноразово заявляв, що Україна не зможе повернути Крим військовим шляхом.

"Міжнародна асоціація друзів Криму"

У 2017 році Кремль спробував перетворити цю мережу підтримки на окрему структуру.

Так з’явилася «Міжнародна асоціація друзів Криму».

До неї залучали політиків, громадських діячів та проросійських активістів із десятків країн.

Організація проводила конференції, організовувала поїздки на окупований півострів, вимагала скасування санкцій і просувала головну тезу Кремля — необхідність міжнародного визнання російського суверенітету над Кримом.

Фактично це була спроба створити альтернативну політичну реальність, у якій анексія подавалася не як порушення міжнародного права, а як нібито вже вирішене питання.

Мінськ, Стамбул, 28 пунктів: Еволюція стратегії Кремля щодо Криму в переговорному процесі

Після початку повномасштабного вторгнення можливості Кремля змінилися. Через санкції, закрите авіасполучення та політичні ризики іноземні делегації майже перестали їздити до окупованого Криму. Навіть Ялтинський міжнародний економічний форум, який роками використовували як майданчик для демонстрації "міжнародної підтримки" окупації, перенесли до Москви. Але російська стратегія не зникла. Вона стала іншою. До 2022 року головна теза звучала так: Крим потрібно визнати російським.

Після початку повномасштабної війни дедалі частіше просувається інший меседж: повернення Криму Україні нібито неможливе, а питання півострова потрібно залишити поза межами переговорів.

Від самого початку Росія намагалася зробити так, щоб питання Криму перестало бути предметом переговорів

фото: Еспресо

Під час Мінського процесу 2014-2022 років питання Криму фактично не було частиною переговорного порядку денного. У березні 2022 року в одному з варіантів Стамбульських домовленостей пропонувалося відкласти обговорення статусу півострова на 15 років. А у пізніших проєктах можливого мирного врегулювання вже з’являлися варіанти юридичного визнання російського контролю над Кримом.

Позиція Києва залишається незмінною: Крим - це Україна, а питання суверенітету не може бути предметом торгу.

"Кримська платформа" та дипстрайки: головні інструменти деокупації Криму

Повернути Крим у переговорний процес було однією з головних цілей Кримської платформи.  Перший саміт у Києві 23 серпня 2021 року зібрав 46 держав і міжнародних організацій. Після повномасштабного вторгнення до платформи приєдналися понад 60 країн, а у 2022 році вона отримала парламентський вимір: до підтримки деокупації риму долучилися голови парламентів і депутати десятків держав. Восени 2026 року Велика Британія прийматиме вже п'ятий Парламентський саміт Кримської платформи. 

Цьогоріч дипломатію Україна ґрунтовно підкріпила дипстрайками. Українські удари один за одним вибивали російську логістику: горіли склади й нафтобази, під ударами опинилися пороми, танкери, системи ППО та військові бази. У результаті Крим зіткнувся з перебоями електропостачання, дефіцитом пального, проблемами з продуктами, транспортом і фактично опинився в дедалі більшій ізоляції.