ДБР, політичні переслідування та мовчазне суспільство

Ми не помічаємо, як якось повертаємося в радянські часи, коли замість соціальної активності, громадської активності, на кухнях обговорюємо перипетії нашого життя і опускаємо руки, коли треба діяти активно.

Не випадково про це говорю. У нас є ціла низка правозахисних громадських організацій, громадських активістів – дуже багато різних людей, голос яких зараз не чути. Не чути, коли порушуються права людини в прийнятті тих чи інших законів. Не чути, коли слідчі органи виходять за межі своїх дій і прямо виконують політичне замовлення.

Останній приклад – ДБР, ціла низка справ. Про справу Федини і Звіробій говорили давно – очевидне пряме і просте політичне переслідування. Наступна справа – Тані Чорновол. Абсурдна справа. Через її конфлікт з працівником однієї з проросійських партій її звинувачують в тому, що нібито вона заважала діяльності журналістів. Хоча вона є набагато більше журналістом, ніж представники цих проросійських політичних партій.

І ось допити Порошенка. Фарс, абсурд. Людина ходить на допити, коли це потрібно, дає всі свідчення. Звинувачують Порошенка в абсолютно ненормальних для демократичної країни фактах для країни, яка хоче захистити себе. То кажуть, що він неправильно призначив суддів Конституційного Суду, хоча сам Суд визнав це призначення абсолютно законним і наказав закрити справу. То кажуть, що він не мав права давати вказівку українським суднам рухатися в українських територіальних водах. І всі звинувачення в основному такого ґатунку. Але ДБР продовжує, і продовжує його переслідувати.

Вже плівки Труби сто раз засвідчили, що була пряма вказівка переслідувати Порошенка, але всі мовчать. Мовчать правозахисники, мовчать активісти, мовчать патріоти. І це дивно, тому що так промовчимо ту ситуацію, коли будуть приходити за кожним. Захочуть забрати ваш бізнес – прийдуть, порушать справу, покличуть на незаконний допит. Захочуть політично на вас вплинути – теж прийдуть. Не потрібно мовчати, не потрібно закривати очі на те, як наша країна поступово з демократичної європейської держави знову перетворюється на пострадянську філію путінської Росії.