Віталій Портников: Політичні репресії - шлях до загибелі України

Ні, у цих репресій одна і та ж природа. Так молодий авторитаризм намагається затвердити себе, щоб посіяти страх у країні і отримати повний контроль над самим її існуванням і над її фінансовими потоками. Приводи для репресій у авторитарних режимів теж ніколи не відрізняються: і Ходорковського, і Тимошенко, і Порошенка звинувачують в корупції, але не знаходять ніяких реальних можливостей для такого звинувачення і фактично намагаються влаштувати судилище у зв'язку з діями, пов'язаними з виконанням службових обов'язків. І "групи підтримки" у таких дій завжди одні й ті ж - олігархи. У Путіна це був Роман Абрамович, який хотів позбутися конкурента й помститися йому за невдале об’єднання компаній. У Януковича - Дмитро Фірташ, який хотів помститися Тимошенко за те, що "РосУкрЕнерго" відтягли від газового пирога. У Зеленського - Ігор Коломойський, який мститься за націоналізацію "Привату". Все сходиться.

Не сходиться тільки електорат. У Путіна це була знаменита агресивно-слухняна більшість, яка раділа розправі над багатіями відомої національності, бачила в цьому ознаку вставання Росії з колін і була готовою брати участь у путінських війнах і авантюрах для того, щоб вставання було більш успішним. І у Путіна були нафтодолари для цієї більшості, він покращив її життя. І зараз може триматися хоча б за рахунок спогадів про це поліпшення і надій, що правитель зможе його повторити.

Електорат Януковича - це пасивно-слухняна більшість, у першу чергу працівники олігархічних підприємств сходу і півдня країни, які вважали, що їхній герой може робити все, що йому заманеться - аби їм краще жилося. І, дійсно, з початком правління Януковича, як і з початком правління Путіна, був пов'язаний об'єктивний вихід з економічної кризи.

А електорат Зеленського - це аморально-байдужа більшість. Тому що тільки відсутністю моральних установок і байдужістю до майбутнього країни, свого майбутнього і майбутнього своїх дітей можна пояснити голосування за випадкову людину, яка ніколи не займалася політичною діяльністю і управлінням. Голосування, продиктоване олігархічними телеканалами, власним невіглаством, інфантильною вірою в диво.

Але цю більшість важко назвати слухняною. Вона є різною, однак схильною до непокори. І для того, щоб нею управляти, для того, щоб отримати від неї патент на довгострокове розграбування України, її потрібно нагодувати. І на гребені поліпшення життя людей займатися політичними розправами.

А правління Зеленського почалося з падіння темпів зростання української економіки і наближається до епохи тотальної бідності. Ми зараз доживаємо в буквальному сенсі слова останні тижні навіть не благополуччя, а ілюзорних надій на те, що не буде гірше. Буде. Ще як буде.

І займатися саме у цей, такий небезпечний для країни момент, не пошуком шляхів для її спасіння, не домовленостями про національну єдність, а політичними репресіями - це суще безумство. Це власне політичне самогубство, це знищення держави, це скочування воюючої країни до анархії і дестабілізації.

Навіть Путін і Янукович у аналогічній ситуації не дозволили б собі такого.