Чи готова Україна до другої хвилі COVID-19: експертне опитування

Кабмін 13 жовтня заявив про продовження адаптивного карантину до кінця поточного року. Поки що обмеження не надто жорсткі, але якщо раптом уряд запровадить другий локдаун — чи готова українська економіка.

Еспресо.TV запитав про це у експертів-економістів.

Ольга Насонова, ресторанний експерт, директор компанії "Ресторанний консалтинг”:

Ніхто не може бути готовий до повного локдауна, тому що це катастрофа для будь-якого бізнесу: немає гостей, немає грошей, персонал без заробітної плати.

Я знаю, що багато хто з рестораторів та готельєрів чекав, що наприкінці жовтня або в листопаді буде друга хвиля, і знову запровадять карантин. Це не новина, цього очікували. Багато хто з рестораторів до цього готувався. Але повністю приготуватися, навіть психологічно, — це неможливо.

Як готувалися? По-перше, ті ресторани, які знаходяться на орендованих площах, заздалегідь домовилися з орендодавцями про зменшення орендної плати, у деяких випадках аж до нульової ставки. Попередили персонал, що у разі карантину всі підуть у відпустку.

Останні півроку — це важкий період і для готельного, і для ресторанного бізнесу. Як завжди буває, такі негативні речі породжують сплеск креативу або просто цікавих бізнесових винахідок, які можуть допомогти вижити ресторанам та готелям, якщо буде повний локдаун. Наприклад, та ж доставка та коопераційна доставка, індивідуальна робота з клієнтами.

Але в будь-якому разі карантин — це завжди збитки. Це буде важко не тільки з фінансової точки зору, а й з психологічної точки зору. Бо після півроку карантинного життя багато хто перебуває у важкому психологічному стані. І ресторани — один із різновидів бізнесу, який зараз перебуває під прессингом.

Під час карантину навесні закрилося 10-12% ресторанів по всій Україні, крім Одеси. Ще 10% ресторанів закриється до кінця року. І це пов’язано не тільки з самим карантином, а й з тими економічними наслідками, які ми зараз бачимо. Наприклад, закриються ресторани, які були розраховані на туристів. Бо іноземних туристів не було. А українських в усіх містах, крім Одеси, було набагато менше, ніж очікували. Закриватимуться також ресторани, розраховані на офісних працівників, які просто не повернулися і працюють дистанційно. Ресторани, кафе та кав’ярні, які їх обслуговували, будуть вимушені закритися. Тому що у вересні багато хто почав працювати з надією, що офісні працівники повернуться. А в деякі райони міст вони не повернулися.

Чинні умови роботи ресторанів цілком доречні: можливість працювати до 24:00, відстань між столиками, прибирання, маски та рукавички, вимірювання температури у персоналу. В принципі, цього достатньо для того, щоб і ресторани та кафе могли працювати, і їхні відвідувачі могли себе захистити. А ось вводити обмеження роботи до 22:00 — безглуздо, тому що вірус не дивиться на годинник.

Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи:

Українська економіка не готова до зупинки, вона тільки почала відновлюватися після першого карантину завдяки щоденній невтомній праці українців. І якщо зараз її не зірвати, вона поступово відновиться, і вже наступного року дасть значне зростання, на яке вказують всі основні центри економічної думки, включаючи міжнародні.

Якщо зараз знову зупинити економіку, знову оголосити жорсткий карантин, це вдарить в першу чергу по малому і середньому бізнесу, який просто впаде — а він і так ледве звівся на ноги. І це означає шалене зростання безробіття, шалене зростання цін. Це достатньо швидко побачить кожен українець у своїй кишені. І таким чином ми замість економічного відновлення отримаємо величезну кризу аж до голодних бунтів, що є неймовірною ганьбою у нашій багатій аграрній країні.

Якщо ми не будемо приймати жорстких помилкових рішень, відновлення української економіки після карантину завершиться наступного року. Ми розуміємо, що карантин жодним чином не лікує епідемію. Він просто допомагає розтягнути її у часі для того, щоб не було перевантаження системи охорони здоров’я. А оскільки система охорони здоров’я так і не змогла використати перший карантин для підвищення своєї спроможності, це означає, що перший карантин минув марно для системи охорони здоров’я. Він не допоміг долати епідемію, а тільки наніс величезної шкоди економічному життю.

І ми насправді стоїмо перед величезною економічною кризою, яка може бути страшнішою за епідемію, у тому числі для здоров’я громадян. Тому що безробіття, депресії, самогубства, домашнє насильство, вуличне насильство, відсутність ліків і лікарів для лікування хронічних хвороб заберуть набагато більше життів, ніж забирає коронавірус.

Я не згоден із тим, що уряд буде вимушений запровадити карантин. Тому що якщо населення буде стрімко котитися в злидні, уряд буде вимушений скасувати карантин. Правильне рішення — це стрімке збільшення спроможності системи охорони здоров’я за рахунок всіх можливих ресурсів, і жодних карантинів. Але водночас постійне пояснення громадянам, що відбувається, чому відбувається і що треба робити для того, щоб подолати епідемію. У нас люди не знають, що робити, якщо захворіли вони чи їхні близькі. У нас люди не знають, що робити, якщо в лікарнях немає місць. У нас люди не знають, що робити, якщо вони дзвонять по різним телефонам системи охорони здоров’я — і ніхто не відповідає. А в багатьох містах України це вже так.

У випадку, якщо карантин запровадять, я думаю, підприємцям допоможе еміграція і спроба розпочати свій бізнес в іншій країні.

Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії:

Я так розумію, запроваджувати новий локдаун не хоче ніхто, навіть у Європі намагаються обійтися якимись поодинокими заходами, штрафами за не носіння масок навіть на вулицях, аби лише не закривати економіку повністю.

Можна прогнозувати, що уряди всіх країн включно із Україною зроблять все можливе, аби цей локдаун був якомога м’якшим і стосувався якомога меншої кількості працюючих бізнесів. Бо для економіки удар був дуже важким. І тільки зараз, у серпні-вересні економічні показники почали відновлюватися до докризових рівнів, і те не всі.

Будь-який локдаун може стосуватися навчальних закладів. Сім’ї з дітьми — це ті, хто постраждає від такого закриття в першу чергу. Бо мало того, що дитина не зможе ходити до навчального закладу і отримувати освіту, — вона буде просто сидіти вдома і в кращому випадку робити домашні завдання, які вчителька присилає на вайбер, — так ще й батьки будуть змушені сидіти з дитиною вдома і втратять можливість працювати. Навіть дистанційна робота, коли вдома дитина, і немає або бабусі, або няні, або іншого дорослого, який би міг допомагати, — це дуже важко. І особливо незахищена категорія — це одинокі матері із дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Для них це величезна проблема.

Якщо люди готові допомагати собі самі, то в першу чергу батьки дітей, які навчаються у садочку або молодшій школі, мають зібратися групою/класом, і вирішити, яким чином забезпечити онлайн-освіту для дитини, поки вона сидить вдома. Таким чином і один з батьків зможе працювати, і дитина не відстане від своїх однолітків, які мають можливість відвідувати приватні школи або навчатися дистанційно.

Й інша річ — це власні навички. Варто навчатися у своїй професії речам, які можуть допомогти перевестися на дистанційну роботу. Це або використання новітніх технологій, або навіть отримання нової професії чи перехід до нового сектору чи створення нового бізнесу. Це в першу чергу стосується працівників таких сфер, як туризм, готельно-ресторанний бізнес.

Павло Кухта, директор з політичних питань Київської школи економіки (КШЕ), колишній виконуючий обов'язки міністра економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства:

Українська економіка дуже погано готова до другої хвилі коронавірусу — і бізнес, і громадяни. Тому що дуже погано пройшли перший карантин. Тому що уряд не спромігся вчасно запровадити програму адекватної підтримки громадян і бізнесу, які не могли працювати в карантин. Відповідно, вони просто проїли заощадження, вони мають дуже поганий досвід з того часу, і в принципі, у них немає тих резервів, щоб самостійно проходити карантин. Тому без ефективної програми підтримки економіки точно неможливо запроваджувати новий локдаун.

Втім, наскільки громадяни взагалі довірятимуть спроможності уряду забезпечити таку програму на фоні проваленої і економічної програми минулого карантину, і протидії епідемії, — яка, очевидно, провалена, виходячи з тієї картинки, яку ми зараз маємо, — я не впевнений.

Тому я думаю, що наше суспільство зараз не готове до якогось нового жорсткого карантину. Це означає, що єдиний спосіб якось приборкати цю епідемію — це ефективна робота медичного блоку та всього уряду. Вони мають нарешті забезпечити систему охорони здоров’я ресурсами; ефективну роботу, розширення цих COVIDних лікарень, адаптивний каратин тощо.

Єдине, що реально можуть робити люди — це намагатися не захворіти, дотримуватися соціальної дистанції, вдягати маски, берегтися. Бізнеси також можуть подбати про своїх працівників: самостійно встановити правила, які б мінімізували ризики захворювання. Напевно, це найкраще, що українці зараз можуть зробити. Якщо люди будуть це робити масово, це могло б певним чином компенсувати недолугість політики уряду.

Щоб бути більш захищеними в економічному плані, варто заощаджувати кошти, не робити великих витрат: може статися, що вам знадобляться певні фінансові резерви. Треба триматися за ті доходи, які є; робочі місця або бізнес, щоб пережити це все. І не хворіти, бо коли ви хворієте — не заробляєте гроші. Або якщо у вас перехворіли працівники — бізнес стоятиме.

Я сподіваюся, що все ж таки глибокої кризи вдасться уникнути, а це буде просто погіршення епідеміологічної ситуації, а не економічна криза, і бізнес не буде звільняти людей. Відповідно, робочі місця будуть зберігатися. Але б не сильно очікував на серйозну підтримку з боку уряду — і виходив би з цього, плануючи роботу.

Щодо карантинних обмежень — якщо вони вже запроваджуються, я сподіваюся, але не дуже вірю, що вони будуть діяти для всіх однаково. Тому що основна проблема полягала в тому, що половина бізнесів реально закриваються і несуть збитки, а друга половина чомусь продовжує працювати, і ніхто їх не чіпає. Відповідно, це шкодить і так хиткій дисципліні у цих заходах; підриває довіру до них — і далі люди на них не орієнтуються.