Байден даремно розраховує на переговори

З багатьма тезами цієї статті, звісно, ​​можна погодитися. І найголовніше - вона не залишає сумнівів, що адміністрація Сполучених Штатів підтримуватиме Україну й надалі, допомагатиме нашій країні у перемозі над агресором та відновленні територіальної цілісності.

Але у своєму підході до конфлікту президент Сполучених Штатів залишається професійним політиком.  І, як не дивно, його підхід професійного політика у даному випадку повністю збігається із підходом людини, яка завжди пишалася тим, що професійним політиком не є - президента України Володимира Зеленського.

Обидва лідери розраховують на перемовини. Президент Байден упевнений, що війни завершуються саме за столом переговорів. Президент Зеленський вважає, що у Москві мають бути зацікавлені у переговорах для припинення людських жертв та економічних втрат. І обидва можуть помилятися.

Президент Путін – не політик, а кадровий чекіст. Таким людям переговори потрібні лише тоді, коли вони є частиною операції з дестабілізації позиції супротивника. Якщо у Кремлі раптом погодяться на реальні переговори, це означатиме, що на столі Путіна вже лежить план дестабілізації України без війни і він готовий втілювати його в життя.  Але Путін точно не піде на переговори в ситуації, коли він виглядатиме людиною, яка зазнала поразки. Успіх України для Путіна – не привід для досягнення миру, а причина для продовження війни.

Для Путіна немає суб'єктності української держави. І для нього немає війни, а є просто спеціальна операція, яка може переходити від однієї фази до іншої. Поки Путін не вирішить, що досяг успіху або поки не впаде його режим, він продовжуватиме.  Розраховувати на те, що така людина реалістично оцінює ситуацію та погодиться піти на реальний переговорний процес, було б наївним. Так, коли ти політик, все виглядає просто. І коли ти людина, яка переймається майбутнім своєї країни, теж усе виглядає просто. Все виглядає непросто, коли ти Путін.