«Рим сказав…»

Отже, як писав св. Августин, «Roma locuta ext; cаusa finita» («Рим сказав, питання закрите»). Перестороги гаранта можна зрозуміти: по-перше, мотивом Порошенка була банальна людська потреба «перестрахуватися» перед ймовірними несподіванками; по-друге, наше МЗС, мабуть, врахувало розголос, спричинений, не приведи господи, негативним результатом першої спроби конституційних змін, який йшов би урозріз із деклараціями президента та особливо прем’єра (за океаном) і, либонь, мають визначальне значення у перспективах України вистояти у війні. І, по-третє, Порошенко продемонстрував, так би мовити, суб’єктивний чинник: очевидне бажання бути причетним до найменшої дрібниці у владних коридорах.

Без сумніву, ніхто не зазіхає на конституційний президентський пріоритет визначати зовнішню політику держави. Ще більш очевидним є непоодиноке подивування українців різнобоєм оцінок, а тим паче, формулюванням різнокаліберними держчиновниками стилю і векторів поведінки України на світовій арені. Однак є на те рада, і дуже проста: перед тим, як озвучувати позицію, її «мегафон» мав би мати за собою узгоджене рішення усіх, причому таке, яке б містило не тільки приватні думки впливових осіб, але й, бажано, думку аналітиків та фахівців.

Йдучи шляхом пана Порошека, ми наштовхнемося на «хрущовщину», коли президент змушений буде безпосередньо керувати посівною кампанією у кожному окремо взятому фермерському угідді, бо від його мудрих настанов залежатиме частка України у світовому валовому виробництві зерна. Це вже не демократія і, далебі, не «національний інтерес». Це – волюнтаризм і свавілля, потурання лінощам і безвідповідальності «державних людей», які утримуються на кошт громадян, аби бодай трохи вживати «сіру речовину» за призначенням, для користі загалу, а не для своєї власної наживи і безпеки перед вищим начальством.   

Ігор Гулик, журналіст редактор видання "Львівська газета"