Про патрійотів

Ні, заголовок написаний вірно! Про патрійотів або політичну мімікрію кортіло написати давно, бо вже набридло спостерігати за тим, як прогнивші всередині люди, маскуються під палких паріотів. Вони красномовно лають нашу владу, носять вишиванки і голосно співають гімн України.

Це ті, хто мріє про третій Майдан.

Ні! Вони не будуть його творити. Вони не будуть помирати заради ідей революції.Вони як щурі пролазитимуть у керівні ланки і з усіх сил прагнутимуть скористатись переможними плодами нового Майдану.

Для народу - це будуть ще одні революційні граблі.

Для ілюстрації цього явища наведу одну із життєвих історій. Коли під час Революції Гідності на прикінці лютого у центрі Києва вбивали людей - мій чоловік відправився разом з однодумцями на підмогу.Стояв на Грушевського, тягав з під куль поранених майданівців.

У неділю ввечері автобус повинен був відправлятись назад додому, проте його відправлення затримувала одна "патріотична тітонька". Ця жіночка, добряче хильнувши оковитої, вмостилась на тротуар й вигукувала, що без неї автобус нікуди не вирушить, бо вона керовник групи.

Фізично виснажених людей, які не сиділи в кафешках й не позували на майданівських пейзажах революції як ця пані, десь починало доволі це злити. Зрештою, автобус рушив додому. І ось тут "керовник групи " почала командувати, щоб водій звернув з дороги, щоб вона придбала "Київський тортик".

Одна жінка у групі не витримала і мовила: " У мене ті діти помирали на руках, вони голодними стояли, бо були моменти, що не було кому  підмінити їх на барикадах. А вам тортики у голові?!" "Керовник групи" почала виганяти цю жіночку з автобуса, бо як ж так можна з нею говорити. Заступились люди і ніхто нікого посеред дороги не висадив.

Коли чоловік приїхав додому, то одразу ж запитав чи мені знайомий цей " керовник групи". Навіть, не знаю, що справило на нього більше враження: чи пережите на Майдані чи таке хамське відношення до тих, хто творив цю революцію.

Якось я гортала стрічку новин у себе на ФБ, поруч сидів чоловік і ось випадково потрапив на очі допис "керовника групи" ( у нас з нею виявляється є спільні френди). Чоловік одразу ж її впізнав.

Полізли дивитись, що ж вона пише у себе на сторіночці.Там ми застали танці політиканства на кістках полеглих правосекторівців.Пані красномовно лаяла президента за його перемир'я. Були довбні, які це "лайкали" і поширювали.

Це тільки невеличка ілюстрація того, як прогнивші всередині люди, патріотично мімікрували і спекулюють на почуттях довірливих телепнів.