Смерть Іслама Абдуганійовича дуже несвоєвременна

Доброго здоров’я, друзі! Надворі в нас вівторок 30 серпня, гаряче літо 2016-го завершується, на носу золота осінь, яка має всі шанси стати цікавою і насищеною.

Дідусь сподівається, що за літо всі ви оздоровилися та засмагли і тепер уверенно дивитеся в майбутнє, прислушуючись до приємного урчання в своїх організмах спожитих за літо вітамінів та шашликів.

Тож саме час заварити собі по горняткові смачної кави, лише будьте дуже вніматєльні – дід оно сів із кавою за комп і ляпнув кохве на клавіатуру. І тепер клава не реагірує на літеру “ч”.

Приходиться щоразу копірувать цю букву, а це збиває з мислєй о насущних собитіях і заважає писати обзор. В общем, всі готові? Стартуєм.

Наіболєє гарячі новості долинають зараз із Центральної Азії, де презідєнт Узбекистана Іслам Карімов, кажеться, рішив перейти в луший із міров. Робить він це з чисто восточним коварством, бо смерть Іслама Абдуганійовича дуже несвоєвременна.

Во всяком случаї з точки зренія Хуйла. Якому на додачу до України, Сирії, Ірану та Туреччини (бля, як я не люблю зараз слова з літерами “ч”), предстоїть протистояти злобним поползновеніям американського імперіалізму ще і в Узбекистані.

А єслі примеру Карімова (не приведи Аллах) в бліжайше врем’я вирішить послєдувать Нурсултан Абішович (да дарує йому Всевишній долголєтіє), то Хуйло йобнеться намагаючись спасти влієніє Москви у величезному регіоні.

А ведь Хуйло тоже вже старенький, йому тягаться з молодими і задорними ЦРУшниками трудно. Но далі буде ще труднєє.

Бо задорний і енергічний американський імпераілізм нєпременно захоче пощекотать Росію в її “м’ягкоє подбрюшіє” (с), як колись назвав середньоазіатські республіки любітєль красного словца Солженіцин в своєму програмному труді “Как нам обустроіть Россію”.

По наблюдєніям многих, Хуйло поняв ту статтю Солженіцина буквально і в своїй дєятєльності строго дотримується настанов автора “Архіпелагу ГУЛАГ”, чому й совершає таке поразітєльне колічество геополітиних глупостєй.

В часності, Хуйло чрезвичайно ревниво стежить за всім, шо діється у всяких там Астанах, Ташкентах, Ашгабатах, Бішкеках і Душанбех, куди регулярно посилає мільярди долларов, шоб купить собі благосклонность месних баїв, которі друг друга не люблять, но мають одну спільну рису – чрезвичайну і патологічну алчность.

Пока нафтоаферісти ставилися до Хуйла поблажливо і держали ціни на нафту високими, мільярдов хватало і на регулярні подношенія баям.

Це позволяло Хуйлу балувати баїв, ну а ті баї в благодарность закривали на своїх територіях американські воєнні бази і подписували всякі там дукументи на участіє в ЄврАзЕсах, ОДКБ та прочих ефемерних і существующих лише на папері образованіях.

Однако, в Хуйла складувалася ілюзія, шо він вертає вліяніє Москви в регіоні, завещаному йому царями, генсєками і лічно Солженіциним.

Но січас, коли боги нафти і газу почуствували до Хуйла отвращеніє, мільярдов уже єлє-єлє хватає на саме насущне, тоїсть на Рамзанку Дирова і на бацьку Лукашенка. Тому балувати ще і срєднєазіатських феодалів для Хуйла становиться всьо болєє накладно.

А значить вся схема, на якій чверть століття держалася політика Москви в Центральній Азії, може рухнути в одночасьє і потрачені Хуйлом на баїв мільярди Набіулліна з тяжолим вздохом перенесе в балансі у графу, яка фіксірує “безнадьожні убитки”.

Хуйло, як нам добре ізвесно, такий дєятєль, шо склонєн сам себе пугати враждєбними поползновеніями іностранних разведок і зараз він наверняка з тривогою наблюдає за собитіями в Ташкенті, со страхом ожидаючи актівізації там американців та китайців.

Які в смерті Іслама Карімова побачать для себе шанс оторвать Узбекистан від корм’ящої московської цицьки. Єстєственно, все обстоїть не так, для США і для Китаю проісходяще відітся в нєсколько іном светє, но ми імеєм дєло із зашуганим шизофреніком Хуйлом.

Которому зараз прийдеться ринуться спасать положеніє, бо враги нє дремлют. І це прекрасно – розширення зони тривог і турбот Хуйла нам на руку і Центральна Азія вполнє може стати регіоном, який переключить на себе його вніманіє. А того і гляди - поглотить.

Касатєльно подальшого розвитку собитій в Узбекистані і шо там буде проісходити після того, як тіло усопшого презідєнта помістять в мавзолеї, дід судити не береться. Бо детально узбецькі реалії дід не знає, узбецьким арбузам дід всігда предпочитав херсонські кавуни.

Однако совершенно ясно, шо явного преємніка там нема, хотя наіболєє вероятним спадкоємцем виглядає теперішній прем’єр Шавкат Мірзійоєв.

Указаний персонаж вже предприняв нєкоторі шаги: в часності, по слухам, арестував цієї ночі свого заместітєля Рустама Азімова. Якого щитає конкурентом, бо в того у руках очінь вліятєльні ричаги.

Єслі це правда, то значить Мірзійоєв вступив у зговор із всесильним главою узбецьких спецслужб Рустамом Іноятовим і тепер вони ситуативні союзники. Однако Рустам Расулович Іноятов не зря фігурує в “чорному списку ЄС” – цей дєятєль вполнє способен на зверства, подлог і вероломство.

А также наверняка знає про грусну судьбу Лаврентій Палича Берії, которий тоже якось допоміг послє смерті Сталіна Хрущову, а потом отой Хрущов совершив над Берією такоє, шо розказувать стидно.

Так шо Іноятова дід би тоже з рахунків не збрасував, Мірзійоєву розслаблять булки не слід.

Белєзнєнний гемор, який почуствує нове узбецьке руководство возможно уже восени, буде, відімо, сопряжон з сохранєнієм територіальной целосності Узбекистана. Бо єсть формально в цій країні така собі симпатична Республіка Каракалпакстан.

Каракалпаки отгрохали в себе величезний пляж, відгородилися тими пісками від узбеків і ждуть свого часу. Щоб оголосити себе незалежними, завести в себе собственних олігархів і нєгадяїв-політиків, з якими натхненно боротися за процвітаюче майбутнє своєї каракалпакської батьківщини.

Не простіша ситуація в Согдійській області та і взагалі, сучасний Узбекистан - то конгломерат кланів. Яких Карімов розводив, як котят і потом держав в относітєльном послушанії.

Чи впорається увлєчонне дєлєжом власті нове руководство із тими “котятами” сказать трудно, но буде інтєресно.

Але інтєресніше за все буде наблюдать за Хуйлом. Який з трусів вискакуватиме, але намагатиметься не допустити посилення в Узбекистані американського чи китайського впливів, репетуючи на весь світ про наступлєніє на регіон воінственного іслімізма.

Перва возможность нажалуватися на китайські поползновенія в центральноазійському регіоні появиться в Хуйла післязавтра, у Владівостоці. Де проводиться Восточний економічний форум і куди мають прибути презідєнтша Южної Кореї та прем’єр Японії.

Хуйло з ними буде разговарювать і наверняка шото ляпне про Китай. Бо китайці етот доленосний форум проігнорірували, оставивши в душе Хуйла горькую досаду.

Корейців і японців душевні тєрзанія Хуйла, однако, мало волнують, їм інтєреснєє застолбити за собою дальнєвосточні тєріторії РФ, які в обозримій історичній перспективі можуть остатися безхозними.

А усілєнія там Китаю вони не сильно хочуть. Тож нєзабвенний Сіндзьо Абе-сан і лучезарна Пак Кин Хе прибудуть у Владівосток не з християнською місією внєсєнія в смятущуюся душу Хуйла віри в завтрашній день.

А шоб прищурившись оцінить перспективность регіона для економік собственних країн. Де їхнім бізнесменам, возможно, в скором времені, предстоять тяжолі бої з їхніми китайськими колєгами.

Із Владівостока Хуйло тєрзаємий судьбою історичних судєб Центральної Азії перелетить в Ханжоу, де його прониже важкий немигающий взгляд імператора Сі Цзиньпіна. І якому все добре ізвесно, бо китайська разведка работає дуже даже неплохо.

І з чуством болєзнєнної подозрітєльності в імператора Сі тоже всьо в порядку, тож Хуйлу можуть бути задані не дуже приятні вопроси. Сама постановка яких означатиме, шо Китай, к сожалєнію, не має возможності допомогти дружественній Росії кредітами.

Огорчонний отказом імператора Хуйло всядеться за круглий стіл, де його всі присутствующі глави государств і правітєльств з інтєресом рассматрюватимуть, не отказуючи собі в удовольствії сфотографірувать такого редкого покемона.

Який за неполних три года умудрився профукать практично всьо наслєдіє царів і генсєків та пересвариться з усіма великими странами современності, в часності з Україною.

Яка в послєднє врем’я удівітєльним образом приобретає все більшу геополітичну вагу, вліяючи зокрема даже на вибори в США.

В общем, недовольне покашлювання в Києві не остається міровим сообществом непочуте і обично вліяє на самочуствіє Хуйла самим плачевним образом. А проще говоря, теліпає, беднягу, нє па дєццкі.

Особенно гострим поглядом буравитимуть Хуйла Ангела Хорстовна і Франсуа Жоржович, душеспасітєльні бесіди з якими по поводу тої ж України Хуйло накануні назвав “бесполєзними”.

“Ах так!” – вспихнула злопам’ятна Ангела Хорстовна і заявила, шо ніяких подвижок у виконанні мінських угод не наблюдається, знаить санкції проти Росії будуть продовжені. І показала Хуйлу маленьку вредну дулю.

Порох при цих словах послав Хорстовні нєжний воздушний поцелуй і спокойно пішов принімать парад агресівної української воєнщини.

Як дід раньше казав, раз Хуйло отказується участвувать в акробатичному етюді “Хуйла сношає Нормандське тріо”, то на саміті Великої двадцятки йому прийдеться носити по манєжу великого американського слона.

Вчора появилася інфа, шо Белий дом не ісключає зутрічі “на полях” самміта Обами з Хуйлом, і це означає, шо Хуйлу предпісана роль ковйорного клоуна.

Якому предстоїть розважати публіку в антракті, тєрпеліво снося непристойні двіженія американського хобота, а в завершеніє прийдеться уважітєльно поцілувати того слона під хвіст.

Та сказати, шо контакт із Обамою був приятним, своєвременним і полєзним.

Совершенно ясно, шо іменно скаже Хуйлу Обама і скаже він Хуйлу не то, шо той мечтає почуть. Предварітєльно Керрі вже озвучив оті тезіси в Женеві і судячи з виразу обличчя (бля, оп’ять два “ч” ) Печальної лошаді Лаврова утєшітєльного там мало.

Во-первих, у Сирії, де Хуйло єстєственно всіх переіграв, його оп’ять красіво здєлали американці. Які войдя з якоби дружественним Хуйлу Ердоганом у подковьорний зговор вернули сирійські собитія в нужне їм русло.

Тому Хуйлу ставиться задача не вимахуваться, а дєйствувать в строгом соответствії з утверждьонним у Пентагоні планом. А касатєльно України всьо єщо проще – Хуйлу нада виполнить условія Мінська-2 і тагда, возможно, Порошенко в октябрє пошле йому ко дню рождєнія трюфельний тортік.

В протівном случає сладкий стол Хуйла состоятиме ісключітєльно із хрена та редьки. Ну і єстєственно вопрос отмени санкцій даже рассматрюваться не буде. “Тєбе всьо ясно, Хуйло? – улибаясь спросить презідєнт-дємбель – Іди і не гріши. Пшол отсюда.”

Но Хуйло внє всякого сомнєнія не почує голос здравого рассудка і не прислухається до мудрих настанов Обами. Бо даже отказався летіти в Нью-Йорк на Генасамблєю ООН – сказати йому там нічого, а терпіти надруганія українського фейсбуку по поводу його очередної ООНовської речі старенький дебіл уже не в силах.

І йому неприятно, коли на нього там дивляться як на редкого зверька, а поздоровкаться з ним подходять лише якісь мутні африканські презідєнти та і то лише з целью зробить прикольне селфі з главним придурком современності.

Формально своє нечуастіє в Генасамблєї ООН Хуйло об’ясняє якими то виборами в РФ, но всі лише улибаються. Всім ясно, шо ніяких настоящих виборів в РФ отродясь не було, а в добу путінізма-кретінізма це вообще профанація і соревнованіє в тому, хто лизьне Хуйла поглубже.

Хуйлу самому вся ота внутрірассєйская хренотєнь давно опротівела, Росія для нього – старая, некрасівая і постилая жена. А йому хочеться зажигать із молодими заграничними любовницями.

Но заграничної любві він найти ніяк не може, за кордоном Хуйло пользується успехом лише в активної часті гей-сообществ.

Та і то по преімуществу среді меркантильних збоченців-геронтофілів, которі дарять Хуйлу свою любов ісключітєльно за гроші.

А там і американські вибори не за горами, де Хуйло тоже умудрився наслідити, шо йому також не минеться.

Хіларі – тітка вредна і злопам’ятна, а єслі Хуйло здуру попитається совратить її муженька Білла (до якого давно пітає ніжні чуства), то нєпременно відчує на собі всю силу, на яку способна раз’ярьорнна ревнива фурія.

І запалають по всій Росії костри з чучелами Хіларі Клінтон, яку ватніки клястимуть як уособлення всіх бід їхньої многострадальної родіни, де в под’єздах сцють ісклюітєльно науськіваємі Белим домом ЦРУшніки.

Но Хуйлу в зареві тих вогнищ легше не стане. Хуйлу оттягувать свій бесславний конєц становитиметься дедалі трудніше, бо растяжимость любого конца має свої фізичні межі.

Про шо Хуйлу убедітєльно намекає остивающий в ці хвилини Іслам Абдуганійович Карімов (мир праху його).

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за полонених, всячеськи допомагаємо Армії, занімаємось спортом і ведемо здоровий спосіб життя.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас 

Джерело