Чи готовий Путін до перемовин?

The New York Times написала, що Путін нібито передав у Вашингтон пропозиції мирних переговорів з ініціативою зафіксуватися на лінії зіткнення.

Якщо не ставити під сумнів правдивість джерел NYT (хоча, як на мене, їх варто поставити під сумнів), виникає ще два питання: чому саме зараз і чи не блефує Кремль?

Я вже писав неодноразово: ця війна почалася, перш за все, через те, що Росія стрімко втрачала свою субʼєктність, як одного з полюсів світу (у двополярному світі Росія є субпідрядником з певних поліцейських функцій для одного з двох гегемонів (Китаю).

Путін щиро вважав і вважає, що захоплення України (часткове захоплення і створення буферної зони напруги) зробить його третім полюсом світу. І коли ми говоримо про логіку Кремля, ми маємо виходити саме з цих міркувань. Вони є основою всього, включно з поняттям суверенітету про який зараз говорить Путін.

Він справді, не дуже бреше (в його логіці, звичайно), коли застосовує щодо майбутнього Росії гітлерівську дихотомію "або-або". Або Росія перемагає, або вона перестає існувати. Для нього "перестати існувати" дорівнює "відсутності суверенітету, а відсутність суверенітету — це втрата статусу одного з полюсів у глобальному світі).

Ця преамбула потрібна, щоб спробувати пояснити, чи міг би Путіні дати добро на початок переговорів? І відповідь, як на мене, така: теоретично така пропозиція можлива. Річ у тому, що ми дуже часто говоримо про те, що Путін готується до затяжної війни, але ми маємо розуміти: він до неї досі не готовий, попри всю браваду.

Читайте також: Визнають — не визнають? Путін і поріг легітимності

Є ще один аспект: чим довше триває безперервна війна, тим більше ослаблюється Росія (економічно, технологічно і демографічно, перш за все). Але є ще один фактор: водночас, Росія стає все більш залежною технологічно від Китаю в цілій низці галузей, які складатимуть економіку майбутнього. Поки Росія ні в якому разі не є васалом Китаю, але продовження війни на пару років зробить економіку Росію технологічно залежною від Китаю на роки. Це стосується, перш за все, високотехнологічних галузей (телекомунікація, електроніка, ВПК, енергетика, видобувна промисловість тощо), і в Кремлі це прекрасно розуміють.

Тому теоретично Путіну могло б бути вигідно зробити воєнну паузу в середині наступного року, правда, Путін вважає, що до того часу він вийде на адмінкордони Донецької та Луганської областей. При цьому можна не сумніватися, що будуть виставлені додаткові умови: визнання нових територій (на це ніхто не піде) і, що більш важливо для Путіна, часткове зняття санкцій як з економіки, так і з нього персонально. Це, судячи з усього, його програма максимум. Якщо цього не стається — він продовжує війну.

Читайте також: Чому вибори в Росії важливі й для нас?

У разі навіть неуспішного переговорного процесу в Москві вважають, що сам факт, навіть таємних переговорів, дає Путіну субʼєктність, як гравця, який сам на сам з США, не оглядаючись на Пекін, може вирішувати такі конфлікти

Стаття в NYT також може запустити ще два неочевидні, на перший погляд, процеси. Перший — внутрішньоамериканський. У передвиборчий період можуть активно запускатися різні лінії наступу на Байдена від нібито секретних домовленостей до того, що він втратив шанс на мир. І ця сюжетна лінія може почати жити самостійним життям.

Друга історія повʼязана з Україною. Путін неодноразово говорив, що від переговорів відмовляється саме Україна. І можна не сумніватися, що для внутрішнього споживача росіянами буде використовуватися саме ця теза: росіяни пропонують мир, а українська влада відмовляється від цього. Багато хто з нас розуміє, що це брехня, але технології масових комунікацій працюють інакше.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.