Чи потрібні Укрзалізниці "жіночі" вагони?

Мені ідея подобається, адже, як на мене, тут йдеться не про дискримінацію чоловіків, а просто додаткові можливості вибору для жінок. Чому ні?

Бачу, як деяких чоловіків з цього приводу некрасиво розплющило, й дивуюся. Підозрюю, що в них просто немає юних доньок, наприклад. І ні, я не вважаю, авжеж, що потрібно боятися всіх чоловіків. Але, спираючись на власний досвід і статистику, я думаю, що такі вагони мають сенс.

Я не вважаю, авжеж, що потрібно боятися всіх чоловіків. Але, спираючись на власний досвід і статистику, я думаю, що такі вагони мають сенс

Особисто я ніколи не зазнавала від жінок фізичного і сексуального насильства (лише психологічного), а від чоловіків — так. Було багато різних історій, хоча мені пощастило, і до зґвалтування не дійшло, на відміну від деяких моїх подруг, які зазнали зокрема й дуже жорстоких видів зґвалтувань.

Читайте також: Віктор Павлік, Репяхова і перепустки

До речі, про потяги. Колись я їхала в напівпорожньому плацкартному вагоні, в моєму закутку взагалі не було інших пасажирів, і я пів ночі мовчки відбивалася від провідника цього вагону: він приходив знову і знову та намагався лізти своїми руками мені під ковдру. Чомусь я не кричала, було соромно. І в інший вагон не перейшла. Не уявляла собі, як скаржитимуся там на провідника. Просто мені було 19.

Я не хочу спиратися винятково на "як пощастить". Краще підстелити собі та іншим соломки там, де це можливо

Взагалі, найбільше стрьомних історій я пам'ятаю саме з юності. Не впевнена, що "то були такі часи" (хоча це теж). Але також насильники відчувають потенційно слабких жертв, а зовсім юні жінки часто геть не вміють за себе постояти, ще й затюкані нашим самовинуватним суспільством. З дорослими жінками теж, звісно, багато чого трапляється, тут уже як пощастить.

Читайте також: Шоу мусить закінчитися

Тому я не хочу спиратися винятково на "як пощастить". Краще підстелити собі та іншим соломки там, де це можливо. Думаю, Японія, різні європейські країни не такі дурні, що створили цю опцію жіночих вагонів. І ні, я не боюся всіх чоловіків. І я навіть не впевнена, що сама завжди користуватимуся такою опцією. Але я б хотіла, щоб вона була — для зовсім молодих дівчаток і всіх інших жінок, які відчувають таку потребу.

(І не пишіть мені тут в коментарях про "давайте тоді ще окремі вагони без дітей" і т.д. Це геть різні речі, і ви задрали, вибачте).

Джерело

Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.