Фільм "Юрик". Коли глядачів вважають придурками

З цього фільму "Юрик" я роблю такий висновок: зараз українці будуть дивитися і захоплюватися будь-яким, навіть найбільш лайняним контентом, аби він був про драматичні події й драматично знятий.

Тобто дискусія "Чи варто знімати про Бучу?" тепер не актуальна — звичайно, варто. За якість можна не перейматися. Головне — зробити максимально сльозливу драму, на це ведеться неймовірна кількість глядачів. Є цілий пласт екзальтованих людей, які захоплено писали під "Юриком" коментарі: "Геніальний фільм!!! Я ридала з перших же хвилин!!!!!!!!!".

Читайте також: Втома

Під "геніальним фільмом" мається на увазі драма, нижче середнього рівня. Навіть для нашого телеринку, учасники якого переважно вважають глядачів ідіотами без смаку та інтелекту. Тобто, це гірше, ніж Байрак. Це десь на рівні "Сімейних мелодрам". "Юрик" - це навіть гірше за кринжового російського "Свідка".

Та "Свідка" не захотіли дивитися навіть z-патріоти, а українці "Юрика" чудово зʼїли. Якби маріупольці не здійняли ґвалт, то цей фільм ще б увійшов до списку найкращих військових драм. Автори легко апелювали б до рейтингів і кількості переглядів.

Єдина помилка творців цього шедевру — вони занадто ох**ли й взагалі забили на вивчення матчастини. Ну й ОБСЄ оце. Це і є той випадок, коли глядачів вважають вже зовсім відбитими придурками. Варто було трішки уважніше поставитися до дрібниць.

Роботи там небагато — просто поверхнево пробігтися спогадами маріупольців і увімкнути логіку, щоб просто не допустити відвертих лаж. І тоді не було б у кадрі купа запалених свічок, які з усіх сил намагалися економити. Як і заряд мобільного.

Читайте також: Пастка добросердного пацифізму

Тому про умовну Бучу та Ізюм знімати варто і якнайшвидше. Якість не важлива. Хай у кадрі будуть діти, які плачуть, батьки, які плачуть, сусіди, які плачуть. Непогано додати якихось тваринок — глядачі теж на них ведуться. Аудиторія теж плакатиме і свої сльози вважатиме ознакою шедевральності фільму. А, і щоб страшна музика була – це обовʼязково. На роялі щоб грали дуже жалісливу мелодію, вони там беруть зазвичай якісь однакові. Єдине — вивчити елементарні факти про окупацію, щоб вже геть не зафакапитися. І буде успіх.

Прикметна штука. Багато глядачів захищали "Юрика" і закидали маріупольцям, що вони роздули скандал навколо такої хорошої та потрібної історії. Тобто, персонажам вони співчували, а справжнім людям — ні. Ось так воно і робе.

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.