Від руїн до нових кордонів, за які зараз воюємо: як Друга світова змінила Україну. Пояснюємо

Це державне свято, встановлене у 2023 році, підкреслює солідарність з європейською традицією вшанування жертв найкривавішого конфлікту в історії людства, а не святкування "перемоги" в радянському стилі. У цей день у всьому світі схиляють голову перед мільйонами загиблих, коли 8 травня 1945 року відбулася капітуляція нацистської Німеччини. Для України Друга світова стала не лише величезною трагедією колосальних масштабів, а й подією, яка остаточно сформувала сучасні кордони держави, що нині знову стали ареною боротьби вже у російсько-українській війні. 

Більше про це розповість Еспресо.

Друга світова війна: найбільший конфлікт XX століття

німецькі солдати у Парижі, фото: Вікіпедія

Друга світова війна стала найбільшим і найруйнівнішим збройним конфліктом в історії людства. Вона виникла через агресивну експансіоністську політику нацистської Німеччини під проводом Адольфа Гітлера, підтриману ідеологією расової переваги, реваншизму та територіальних претензій.

Звісно, що до цього призвели наслідки Першої світової війни, дії союзників з переможеною Німеччиною, економічна криза 1930-х, подальша політика умиротворення агресора з боку західних держав, пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року, який розділив сфери впливу між Гітлером та Сталіном в Європі та багато інших моментів про які можна довго розповідати.

Ця війна тривала шість років, охопила більшість країн світу, призвела до загибелі від 70 до 85 мільйонів людей (близько 3% населення Землі). Вона завершилася беззастережною капітуляцією Третього рейху 8 травня 1945 року (за центральноєвропейським часом), що стало символом перемоги над нацизмом. Хоча формально Друга світова війна завершилася дещо пізніше – 2 вересня 1945 року, після підписання акту капітуляції Японією, яка була союзницею нацистської Німеччини.

Українські землі перед війною: розділені між державами

Йосип Сталін та Йоахим фон Ріббентроп, а також німецько-радянський парад після поділу Польщі, фото: Вікіпедія

Важливо пам’ятати, що Україна зустріла війну не як єдина держава, а як розірваний на частини суб’єкт.

Перед початком Другої світової війни українські етнічні землі були штучно розділені. Західна Україна (Галичина, Волинь) перебувала під контролем Польщі, Закарпаття – Чехословаччини, Буковина та Бессарабія – Румунії. Центральна, Східна та Південна Україна входили до складу Радянського Союзу як Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР). Такий поділ став наслідком Першої світової війни, польсько-українських та радянсько-польських конфліктів початку 1920-х років. 

Саме тому українці опинилися по різні боки фронту і нерідко були змушені воювати в арміях різних держав. Особливо після розірвання Німеччиною пакту Молотова-Ріббентропа, коли Гітлер перестав бути союзником Сталіна, тоді українська територія стала одним із головних театрів бойових дій між нацистською Німеччиною та СРСР. Тоді також виникла відома Українська повстанська армія, яка у підсумку воювала як з нацистами, так і комуністами, підтримуючи традиції створення національної незалежної української держави.

Жахливі наслідки для України: одні з найбільших жертв і руйнувань

фото: gettyimages

Для України війна почалася не 22 червня 1941 року, як говорить радянська, згодом і російська пропаганада, а саме 1 вересня 1939 року. Тоді нацисти напали на Польщу до складу якої входив сучасний захід України. 

Ось так Україна швидко опинилася в епіцентрі бойових дій на Східному фронті, особливо від літа 1941 року, коли німці почали блискавичний наступ під назвою операція "Барбаросса". Тут відбулися деякі з наймасштабніших битв війни – Київська, Харківська, Донбаська, Корсунь-Шевченківська, битва за Дніпро та інші. Територія УРСР була повністю окупована нацистами з 1941 по 1944 рік, коли радянські війська знову не повернулися, ціною величезних втрат. 

Наслідки стали катастрофічними. За різними оцінками, Україна втратила від 8 до 14 мільйонів людей (військових і цивільних), що становило близько 16–20% довоєнного населення. Серед них – понад 5–6 мільйонів цивільних, близько 1,5 мільйона євреїв, убитих у Голокості, мільйони військовослужбовців. Близько 2,4 мільйона українців були примусово вивезені на примусові роботи до Німеччини. 

Руйнування були колосальними: знищено або пошкоджено майже 1000 міст і містечок, 28 тисяч сіл (250 з них спалені повністю), тисячі промислових підприємств, шкіл, лікарень. Житловий фонд постраждав на понад 45%. Україна зазнала одних з найбільших втрат серед усіх країн-учасниць війни. 

Об’єднання українських земель у межах УРСР

Окрім болю та руйнувань, історія Другої світової залишила по собі і важливий геополітичний спадок для України. Після завершення війни українські землі вперше за багато століть опинилися в межах одного державного утворення – УРСР, тобто були територіально об’єднанні.

Після перемоги над нацизмом і повоєнних змін кордонів (включно з приєднанням заходу України, Закарпаття, Північної Буковини, Бесарабії) практично всі українські землі вперше за багато століть опинилися в межах одного державного утворення. Це була комуністична окупація з усіма її репресіями, голодоморами в минулому та тоталітарним контролем. Однак формально українці отримали цілісну державу з кордонами, які значною мірою відображали етнічні межі, хоча й обрізані. Адже на заході – через обмін територіями з Польщею, на півночі та сході – з Росією (Стародубщина, території навколо Білгорода та інші історично українські регіони залишилися поза межами). Не кажучи вже про Кубань, Слобожанщину та решту земель, де українці становили значну частину населення.

Іронія історії: кордони, за які воюємо сьогодні

фото: gettyimages

Саме ці повоєнні кордони УРСР (разом з Кримом з 1954 року) Україна успадкувала після розпаду СРСР у 1991 році. Вони стали міжнародно визнаними кордонами незалежної України. Тобто сьогодні, у повномасштабній російсько-українській війні, Україна бореться саме за ці кордони – ті, що були сформовані за радянських часів. 

У цьому є певна історична іронія: держава, народжена в боротьбі проти нацизму, тепер захищає територіальну цілісність, окреслену комуністичним режимом, від нової агресії російського імперіалізму. Росія, яка оголосила себе "спадкоємицею перемоги", сьогодні діє методами нацистських агресорів, намагаючись зруйнувати ті самі кордони, до створення яких сама була колись причетна і які сама визнала.

Звісно, що для українців сучасна боротьба – не лише за землю, а й за право на власну історію, пам’ять і майбутнє. Адже ціль Путіна очевидна – знищити незалежну українську державу, тому також очевидною є ціль України – не дати йому цього зробити у той спосіб, якого вдасться досягнути. 

Тож, 8 травня ми найперше вшановуємо мільйони українських життів, відданих за боротьбу проти нацизму, які у підсуму призвели до формування території незалежної держави Україна. З кожним роком український погляд на Другу світову війну все більше відходить від радянських міфів про "перемогу" і дедалі більше концентрується на людській трагедії, складності історичного вибору та усвідомленні того, наскільки дорого українцям коштували війни імперій.

Читайте також: Кримська війна і сучасні паралелі: чому Путін боїться повторити долю Миколи І