Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня: підсумки найгіршого від початку року місяця й нові загрози в липні

У червні, другому місяці великого наступу росіян, ще більше поглибилися негативні для нас тенденції травня. Зокрема зс РФ окупували 556 км² української території, що є найгіршим показником у 2025 році та другим з початку 2023-го. 

Динаміка окупації українських земель за 2024-2025 рр., фото: Еспресо

Що ще гірше, продовжилася негативна динаміка знищення окупантів – тільки 32 400, а це є найменшим показником від тогорічного травня. Попри те, що стан російської армії є найгіршим за час цієї війни, нашим військовим також доволі складно воювати, і на це красномовно вказують цифри.

Графік утрат живої сили ворога, фото: Еспресо

ЗСУ встановили новий абсолютний рекорд збиття дронів – понад 4,5 тисячі. Однак для цього є об’єктивна обставина: дронів у ворога стало значно більше. Тільки "шахедів" путіністи запустили 2736, що становить майже 10% усіх дронів такого типу від початку війни. Посилився терор українських міст, особливо Києва. Крім того, зс РФ ставлять перед собою мету вийти на відстань артилерійського пострілу до Сум, Харкова і Запоріжжя, щоб посилити терор так, як це відбувається постійно з Херсоном.

Графік утрат БПЛА ворога, фото: Еспресо

Сумщина й Харківщина

За останні два тижні окупанти не мали жодного просування на цій ділянці фронту, а темпи їхнього наступу дещо впали, хоча й залишаються на доволі високому 4-му місці з поміж інших фронтів. Основний акцент ворог робить на захопленні Юнаківки. Втім Сили оборони не тільки втримують за собою частину цього важливого для нас села, а й здійснили низку контратак і відкинули росіян на 200-300 метрів на схід, а також на північний схід від хутора Садки.

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

Окрім того, відвоювавши Андріївку, ЗСУ продовжують відтискати окупантів далі на північ від села. Натомість зс РФ перекинули частину військ на підмогу в прикордонне Тітчине на Курщині, де вони тримають кругову оборону, а наші військові щодня обстрілюють їх, як у тирі, з трьох сторін. Вочевидь, їхні ряди настільки поріділи, що для втримання села стали потрібні нові мішені. У росіян відчувається тут брак людей, саме тому, ймовірно, найближчим часом підвезуть нових північних корейців. Але після обстрілу міста Коренєво, де знищили заступника командувача військово-морських сил РФ генерал-майора Гудкова, який керував на Курщині 155-ю бригадою морських піхотинців, разом із десятком його офіцерів, місце керівництва на цьому напрямку залишається вакантним.  

Тим часом росіяни активізувалися на півночі Харківщини й намагаються прорватися на різних ділянках кордону. Так, вони зайняли прикордонне село Милове та розширили зону контролю на 7,5 км уздовж кордону. Потенційно таким чином вони хочуть створити загрозу для нашої логістики, що пролягає через Великий Бурлук. Для цього їм потрібно пробитися вглиб України ще на 6-7 км і захопити село Хатнє, щоб далі рухатися до Великого Бурлука. Втім такий сценарій виглядає малоймовірним. Радше це чергова кампанія з відволікання наших ресурсів, які конче потрібні на Донеччині. Чергова активність біля Вовчанська та зайняття порожнього прикордонного села Строївка є аналогічними за значенням подіями.

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

Натомість загроза Куп’янську значно посилилася. Зокрема, окупанти зуміли одним ривком пробитися на 5 км, зайняти Голубівку й підійти до Редьківки, що за 1,5 км від околиць Куп’янська, з правого берега Осколу. З Кіндрашівки ми досі не можемо вибити загарбників, які засіли в центрі села й очікують підкріплення. На лівобережжі, в районі Синьківки, ворог просунувся на 1 км вглиб нашої оборони на відтинку протяжністю понад 3 км. Нараз ЗСУ не мають змоги поліпшити своє становище та готують кругову оборону Куп’янська з обох берегів Осколу.  

Стабілізація Лиманського фронту

Попри те що ділянка між Лиманом і Боровою стабільно входить у трійку найбільш активних, але за останні тижні, як і загалом за червень, в окупантів тут дуже сумнівні успіхи. На заході вони вперлись у село Карпівка та систему водойм на річці Нітріус поблизу нього. Нове, Рідкодуб, Зелена Долина, Колодязі й Торське успішно тримають удари та не дають ворогу просуватися на Лиман і Борову. Єдиним невеликим досягненням ворога стала окупація Греківки – одного з останніх сіл майже повністю окупованої Луганщини, а також повне зайняття Новомихайлівки, бої за яку тривали з початку травня.

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

Довкола Костянтинівки стискається кільце

Росіяни атакують на всіх напрямках довкола Костянтинівки та мають регулярне просування. У районі Кліщіївки та Андріївки вони зайняли вже всю територію вздовж каналу Сіверський Донець – Донбас. Одночасно загарбали значну територію на північ від Торецька між двома Диліївками. Одну вони захопили, а за іншу зараз точаться бої. Захоплення другої Диліївки, радше за все, спричинить обвал фронту біля Курдюмівки й далі вздовж якоїсь частини каналу. В самому Торецьку інтенсивність боїв упала: путіністи зрозуміли, що не мають спроможностей проломити нашу оборону в лоб і тому шукають обхідних шляхів, атакуючи в напрямку Щербинівки.

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

Понад 2 тижні ЗСУ стримують ворога в Яблунівці, не даючи йому обійти Клебан-Бицьке водосховище. Росіяни пробують змістити атаки на північ у напрямку на Степанівку, щоб обійти Костянтинівку через Дружківську громаду. Але й тут їхні старання наразі були марними, як і атаки з Романівки на Катеринівку.

Попри те, що зс РФ рвуться до Костянтинівки, однак у їхніх планах – розпочати бої за місто до настання осінніх дощів. А тому наразі вони повільними темпами шукають слабкі місця в нашій обороні.

Підготовка до атаки на Покровськ

З одного боку, Покровський фронт виглядає найбільш стабільним, попри те що саме тут відбувається левова частка боїв у цій війні. А з іншого, малими кроками окупанти просуваються до своєї цілі – відрізати місто від логістики. Тому основна увага прикута не на фронтальні штурми, а на флангові удари. З лівого флангу за цей період путіністи окупували Коптєве та розширили сіру зону на північ і на захід від нього. Бої ведуться в Новоторецькому і Разіному. Дещо південніше, на підході до містечка Новоекономічне, зс РФ зайняли село Мирне. Але цікаво, що на цій ділянці фронту їм не вистачило сил, щоб закрити кишеню між Малинівкою та Миролюбівкою. Тут вони застрягли щонайменше на місяць. В цілому темпи просування тут значно сповільнилися. 

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

На правому фланзі росіяни вже кілька місяців нічого не можуть вдіяти з обороною Котлиного й Удачного, а тому намагаються здійснити ще більший обхід з флангів. Так, рухаючись дорогою від Успенівки, вони окупували Новосергіївку та розширили зону контролю на північ від неї, ймовірно цілячись на Молодецьке. Цікаво, що попри активні ІПСО про захоплення території на Дніпровщині, тут зс РФ так і не зуміли закріпитися по інший бік адмінмежі між областями. 

Криза Новопавлівського фронту

З минулого літа, коли росіяни змогли прорвати фронт біля Вугледару, ця південнодонецька частина фронту є найбільш вразливою і саме тут зараз окупанти мають найбільші захоплення території, невпинно наближаючись до адмінмежі з Дніпровщиною. За останній час зс РФ зуміли окупувати важливі для нас з погляду оборони Андріївку, Костянтинопіль, Багатир і Одрадне, також захопили значну частину Олексіївки, яка наразі повністю охоплена боями.

Утім найгіршим для нас є раптовий прорив майже на 10 км до сіл Запоріжжя і Ялта, неспроможність Сил оборони стримати цей наступ, який уже зараз розвинувся ще на 7 км через Зірку на Піддубне. За два тижні росіяни повністю обвалили нашу оборону на цій ділянці фронту, і ми досі не можемо її стабілізувати. Якщо раніше йшла мова про те, що ворога можна буде стримати в межах річок Вовча і Мокрі Яли, то зараз бачимо, що окупанти перетнули Мокрі Яли в районі Піддубного, а Вовчу вони форсують біля Олексіївки й Дачного, за яке зараз також ведуться бої.

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

Окрім того, захід путіністів у Піддубне ставить під загрозу нашу оборону в Комарі. Тим більше окупанти на правому фланзі зайняли Новосілку і Шевченко й атакують Воскресенку, щоб оточити наші війська в районі Комара. Значною мірою наша оборона тут рухнула, а ворог швидко просувається вперед. Ситуація на цій ділянці фронту стрімко розвивається, і невідомо, на яких позиціях Силам оборони вдасться стабілізувати фронт.    

Удар на Запоріжжя

Як і на Харківщині, Запорізький фронт має радше відволікальну і тактичну мету, на що вказує хоча б невелика кількість боїв. Однак зс РФ накопичили ресурси й прорвали нашу оборону в селі Кам’янське. Вони контролювали південну частину села, а ми - північну, які розділяло гирло річки Янчекрак. Росіяни зуміли форсувати річку й зайняти центральну частину села. Наразі тут тривають зустрічні бої, адже Сили оборони не мають наміру втрачати зручні оборонні позиції. Крім того, закріплення ворога в селі може як негативно позначитися на всій ділянці фронту від Степового до Щербаків, так і відкрити можливості для путіністів наблизитися ще більше до Запоріжжя.

Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо

Одночасно біля Степового окупанти зуміли зайняти східну частину села й перейти дорогу на Оріхів. Утім далі їхній наступ зупинили Сили оборони. Ймовірно, найближчими тижнями ця ділянка фронту, яка тривалий час була майже замороженою, ставатиме ще більш активною. 

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих і перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.