Планета у гарячці: чому 2026-й б'є всі температурні рекорди і до чого тут "супер-Ель-Ніньйо"

У Вінниці та Львові від спеки деформувалися трамвайні рейки, в Києві поливають асфальт, щоб збити температуру дорожнього покриття, а обленерго вже готують графіки відключень світла, бо мережа просто не витримує навантаження кондиціонерів. У Британії школи відпускають дітей додому до обіду, у Франції закривають музеї та забороняють продаж алкоголю на вулицях, в Італії світлофори буквально тануть, а у Польщі й Німеччині температурні рекорди оновлюються ледь не двічі на добу. Головне – за оцінками ВООЗ, з 21 червня 2026 року хвиля спеки забрала в Європі вже понад 1300 життів, і це попередні дані: остаточну статистику ще уточнюють. 

Поки Західна Європа потерпала від піку хвилі в останній декаді червня, Україна отримала свою порцію спеки трохи згодом: 29–30 червня стали рекордними у багатьох областях західної та центральної України. Тепловий купол, що тримав Британію, Францію та Бенілюкс, поступово зміщується на схід – через Німеччину й Польщу до Центральної та Східної Європи.

фото: Український гідрометеорологічний центр

"Денні максимуми в деяких областях знову побили свої попередні історичні рекордні значення для цієї дати. За даними метеорологічних станцій зафіксовані перевищення на 0,1 - 4,8° ", - пишуть і показують в Українському гідрометеорологічному центрі.

Світлофори, рейки, асфальт, енергомережі – все, що проєктувалося під "звичайний" клімат, тепер ламається під кліматом, який перестав бути звичайним. І це не просто чергове "жарке літо". За цим стоїть конкретний механізм – і він складніший, ніж здається.

Більше про цю природну аномалію розповість Еспресо.

Не просто літо. Чому нинішня спека настільки незвична

Кожне літо приносить спекотні дні, однак нинішня ситуація відрізняється масштабом і тривалістю. Від України до Португалії синоптики один за одним фіксують температурні рекорди. У деяких містах через перегріті колії зупиняється залізничне сполучення, дорожнє покриття деформується, а системи електропостачання працюють на межі можливостей через величезне навантаження кондиціонерів.

Причиною безпосередньо цієї хвилі спеки став так званий "тепловий купол" або стійкий атмосферний блокуючий антициклон ("омега-блок"), який буквально накриває великі території Європи ковпаком гарячого повітря. Він не дозволяє прохолодним атлантичним повітряним масам проникнути в регіон, тому спека може триматися багато днів або навіть тижнів.

Проте це лише безпосередня причина. Головне питання – чому такі явища стають дедалі сильнішими.

Що таке "супер-Ель-Ніньйо" і чому саме зараз

Ель-Ніньйо у 2015 році, фото: cpc.ncep.noaa.gov

Ель-Ніньйо – це природне кліматичне явище, під час якого поверхневі води центральної та східної частини Тихого океану значно теплішають.

У звичні роки пасати женуть теплу поверхневу воду на захід океану, до Індонезії та Австралії, а вздовж берегів Південної Америки піднімаються холодні глибинні води. Коли пасати слабшають, цей насос ламається: тепла вода "розливається" на схід, океан прогрівається на тисячі кілометрів, і це тепло починає диктувати погоду половині планети – від мусонів в Індії до посух в Африці й ураганів в Атлантиці. Цикл цей повторюється кожні два-сім років, чергуючись із холоднішою фазою Ла-Нінья та нейтральними періодами.

Цього разу йдеться не про рядове явище. За даними NOAA, ймовірність того, що поточний Ель-Ніньйо стане "дуже сильним" або "супер" – оцінюється у понад 60%, а Європейський центр середньострокових прогнозів (ECMWF) у червневому оновленні попереджав, що температура океану в ключовому регіоні Тихого може перевищити норму на 3°C, а за окремими моделями – й на 4°C. 

Якщо це підтвердиться, явище стане найсильнішим за всю історію інструментальних спостережень, перевершивши навіть рекордні 1982–1983 та 1997–1998 роки. 

Втім, варто зробити застереження: станом на травень NOAA фіксувало ще нейтральну фазу ENSO з підвищеною ймовірністю переходу в Ель-Ніньйо влітку – тобто "супер"-статус це поки прогноз, а не доконаний факт, остаточно зрозуміти це можна буде лише за фактичними даними другої половини року.

Історія знає, чим обертаються потужні фази цього явища. Ель-Ніньйо 1982–1983 років спричинив катастрофічні повені в Перу, які забрали тисячі життів життів. А найстрашніший приклад – 1877 рік: тоді потужне Ель-Ніньйо спровокувало масові посухи й неврожаї в Індії, Китаї та Бразилії, що за оцінками істориків призвели до загибелі понад 50 мільйонів людей — близько 4% тогочасного населення Землі!

Клімат – це не один перемикач

фото: Фокстрот

Було б спрощенням звести всю нинішню спеку до одного Ель-Ніньйо. Кліматична система Землі – це накладання циклів різної довжини й природи, і Ель-Ніньйо – лише один із найшвидших і найпомітніших.

Є цикли в сотні й тисячі років. Близько тисячі років тому, у період так званої Середньовічної кліматичної аномалії, у Північній Атлантиці й Європі було помітно тепліше за середнє – настільки, що вікінг Ерік Рудий, відкривши вкритий зеленню південь сучасної Гренландії, назвав острів "зеленою землею" (Greenland), сподіваючись приманити туди колоністів. А вже через кілька століть прийшов Малий льодовиковий період (приблизно XIV–XIX століття) – похолодання, яке спричинило неврожаї, голод і соціальні потрясіння в Європі, замерзання Темзи й Балтійського моря, занепад скандинавських поселень у тій самій Гренландії. 

Причини цих коливань – складна комбінація сонячної активності, вулканічних викидів, океанічних течій і навіть орбітальних параметрів Землі (так звані цикли Мілянковича в десятки і сотні тисяч років).

Тобто клімат завжди "дихав" – то теплішав, то холоднішав, циклами різної тривалості. Питання не в тому, чи клімат змінюється сам по собі (так, завжди змінювався), а в тому, що відбувається з ним зараз і чому так швидко?

Чому вчені кажуть: цього разу інакше

І ось тут позиція наукової спільноти практично одностайна. Переважна більшість кліматологів і профільних наукових установ – IPCC ООН, NASA, NOAA, Всесвітня метеорологічна організація та багато інших – вказують на ту саму причину прискореного потепління останніх десятиліть. Ми винні в цьому через парниковий ефект, який посилений людською діяльністю, передусім спалюванням викопного палива, а також вирубкою лісів і промисловими викидами метану.

Аргумент учених не в тому, що тепло саме по собі – щось нове. А в швидкості. Природні цикли, на кшталт Середньовічного потепління чи Малого льодовикового періоду, розгорталися століттями. Нинішнє зростання глобальної температури відбувається буквально на очах одного-двох поколінь за десятиліття – темп, якого кліматична система Землі, судячи з палеокліматичних даних, не демонструвала тисячі років. Саме тому фахівці констатують: аномальна спека зараз стала траплятися у 200 разів частіше, ніж 20 років тому, а високі нічні температури в Європі стали в сто разів імовірнішими, ніж два десятиліття тому – і це показники, які неможливо пояснити лише природною мінливістю.

Накладання цих двох процесів, а саме фонового антропогенного потепління і природного циклу Ель-Ніньйо – і дає той ефект, який ми спостерігаємо зараз. Ми бачимо рекорд на рекорді, бо до "звичайного" піку циклу додається вже розігріта базова температура планети. Попередній потужний Ель-Ніньйо 2023–2024 років зробив 2024-й найспекотнішим роком в історії спостережень – і за оцінками WMO, з імовірністю 86% один із років між 2026 і 2030-м цей рекорд перевершить.

Звідси й логіка кліматичних активістів та частини політиків, які роками закликають змінити правила гри – скоротити викиди, перейти на відновлювані джерела енергії, переглянути моделі споживання. Проблема в тому, що людство, по суті, є заручником власного способу життя: глобальна економіка побудована на викопному паливі настільки глибоко, що навіть за наявності наукового консенсусу й політичної волі окремих країн узгоджені дії в масштабах планети просуваються вкрай повільно – інтереси держав, бізнесу й енергетичної безпеки регулярно переважують довгострокові кліматичні зобов'язання.

Так, певний прогрес є (Європейський зелений курс, падіння вартості сонячної та вітрової енергії, зростання електромобілів), але він нерівномірний і повільний через економічні інтереси, геополітику, енергетичну бідність у країнах, що розвиваються, та політичний опір. Паризька угода та національні плани досі не забезпечують траєкторію, сумісну з обмеженням потепління на рівні 1,5°C.

Не лише спека: тануть льодовики, піднімається вода, зникають продукти в супермаркетах

півкільце каналів (Grachtengordel), що оточує історичний центр Амстердама, фото: Вікіпедія

Підвищення глобальної температури – це не тільки задушливі літа. Танення льодовиків Гренландії, Антарктиди, Альп тощо та теплове розширення океану піднімають рівень моря, і перші, хто це відчуває по-справжньому – острівні держави. Для таких країн, як Тувалу чи Кірибаті, підняття рівня океану на лічені сантиметри – це вже питання фізичного виживання території, а не абстрактна статистика. 

Але загроза не обмежується крихітними острівними державами. Показовий приклад – Нідерланди. Майже чверть території країни лежить нижче рівня моря, і без багатовікової системи дамб, шлюзів і насосних станцій значна частина країни, включно з найгустіше заселеними районами, вже давно опинилася б під водою. Голландська система водовідведення – один із найскладніших інженерних комплексів у світі, і саме вона, а не везіння, тримає країну на плаву в буквальному сенсі. Це наочний приклад того, що адаптація до зміни клімату коштує дорого і вимагає десятиліть планування – ресурсу, якого в багатьох бідніших прибережних регіонів просто немає.

Крім цього, не варто забувати, що клімат прямо впливає на сільське господарство, завдяки якому полиці супермаркетів щодня залишаються заповненими. Аномальна спека, посухи, зливи чи град можуть за лічені дні знищити працю фермерів, скоротити врожаї та підштовхнути ціни на харчі вгору. Тому зміна клімату – це не лише про рекорди температур, а й про те, скільки коштуватиме наш щоденний хліб, овочі чи фрукти. Зрештою, постає питання, чи залишаться окремі продукти такими ж доступними, як сьогодні. Наприклад, уже багато років науковці попереджають, що через зміну клімату площі, придатні для вирощування кави, особливо сорту арабіка, поступово скорочуються. Вища температура, тривалі посухи та поширення шкідників змушують фермерів переносити плантації вище в гори або взагалі відмовлятися від їх вирощування. Це означає, що в майбутньому кава може стати не лише дорожчою, а й менш доступною, як і шоколад. 

Тож, нинішня хвиля спеки в Україні, Європі та світі – це не "просто тепла погода" і не результат однієї-єдиної причини. Це накладання потужного природного циклу Ель-Ніньйо на вже розігріту людською діяльністю планету. Цикли клімату існували завжди, але швидкість, із якою рекорди б'ються зараз, не має природних аналогів за тисячі років спостережень. І поки науковці фіксують нові температурні максимуми, а інфраструктура міст плавиться в буквальному сенсі слова, головне питання залишається не природознавчим, а політичним: чи встигне людство змінити правила гри швидше, ніж океан і атмосфера змінять правила для нього.

Читайте також: Через війну і зміни клімату наші поля захоплюють чужорідні рослини, і ми не можемо їх зупинити, - еколог