Плебеї та Міндічі. Чому Зеленський може остаточно забути про політичне майбутнє

Це запит та справедливість і бодай мінімальна упевненість, що під час геноцидної війни твої хлопці працюють на твоїй стороні, а не передають "двушку на Москву". Або не крадуть так, наче живуть останній день на землі. 

З початком повномасштабного вторгнення заради порятунку держави суспільство уклало негласний пакт — ми поки не говоримо про внутрішні проблеми, а сконцентруємо волю в кулак аби бити зовнішнього ворога. Втім виявилось, що тези "розмови про корупцію не на часі" і "не розгойдуйте човен, а то Путін нападе ще більше" були димовою завісою для персонального збагачення та побудови мережі скиртування кешу та крипти буквально на всьому, що погано лежить. 

Саме зараз – я пишу цей текст під акомпанемент ТСК по "плівках Міндіча", де директор НАБУ натякає, що Карлсона, ЧеГевари та Алі Баби може бути більше, адже правоохоронці на додачу до схематозу в енергетиці виявили проблеми ще й у закупівлях зброї. А це уже проблема, тут дозволю собі зацитувати колишнього керівника Укренерго Володимира Кудрицького: "Енергетика то квіточки, ягідки на мільярди будуть саме в оборонці". І от тоді нашу українську корупцію будуть розслідувати далеко не тільки наші локальні детективи.

Тож маємо як країна кооперативу "Династія" зжирає країну незламних героїв, які не мають паспортів інших держав — і їм точно нема куди тікати, як Міндічу, Шурмі чи Наумову, які удають, що і знайомі із Зеленським ніколи не було. А то і взагалі є жертвами його політичного режиму. 

За перший тиждень "Міндічгейту" в популярних соцмережах зʼявилось багато відео, де молоді люди кажуть, що не будуть донатити, бо плівки НАБУ та САП показали їм гнилий бік незламного лідера. З чим повʼязаний цей порив, зрозуміти можна. 

Виявилось, що на квартирах державних зрадників та бек-офісах знаходиться шалена кількість доларів та євро. Це в ту мить, коли частина людей залазить в кредитний ліміт в гривнях аби закрити потреби на РЕБ чи автівки, аби знайомі піхотинці не йшли пішки від позицій до умовного тилу по доброму десятку кілометрів. 

Інформація про те, що лише на одній "схемі" було відмито близько $100 мільйонів — вразила навіть тих, хто за статусом і посадою шукають вишукані дипломатичні форми. Коли голова європейської дипломатії Кая Калас дозволяє собі заяви на кшталт: "Немає місця для корупції, особливо зараз. Я маю на увазі, що це буквально гроші людей, які повинні йти на передову", – то це сигнал, що "я офігів, Валєра" навіть у тих, кого можна було сміливо назвати друзями та адвокатами України. 
Поки президент божився, що від початку справи не мав розмов із Міндічем, а Єрмак у новому костюмі намащував Посла ЄС Катерину Матернову — дивні речі відбувалися практично в ніч перед вихідними. 

Меблева фірма-одноденка зі статутним капіталом у 1000 гривень вносить заставу за двох панянок, які фігурують на плівках НАБУ та  САП – 37 мільйонів гривень. За Лесю Устименко призначених ВАКС 25 мільйонів гривень, а за Зоріну - 12 мільйонів гривень. Це особливо цінні жінки, адже Людмила Устименко багато років поспіль працювала із "Шугарменом". І така схема порятунку досвідчених пакувальниць "іменних конвертів" стала можливою, бо у нас новим головою Державного фінмоніторингу став Філіп Пронін — ще один добрий знайомий Андрія Єрмака. І тут же цей чоловʼяга за доброю українською традицією влаштував друга родини, фотографку, експрацівницю "МакДональдз" та ще невідомо кого. Чи виклює цей ворон око іншому? Ой, навряд. 

Навіть і цій операції "Врятували Людочка та Лесічку" є глибока суспільна несправедливість, адже подібні меценати-феміністи не спішать вносити гроші на рахунки, коли судять військових чи шиють справи тим, хто дозволив собі сказати зайвого. Вони менш цінні за двох панянок з офісу Деркача. Тим паче — враховуючи, що зараз воєнний час, що завтра заважатиме Люді й Лесі прикинутись звичайними українськими біженками й цілком таємно покинути територію України. 

Окремо вражає ще один факт. У липні 2024 року розвідника та полковника ССО Романа Червінського випустили під заставу у 9 мільйонів коштів — і хоча на той час він уже став національною знаменитістю сам того не бажаючи, у його родини та товаришів не було таких коштів. Тож заставу вніс Петро Порошенко. 

Схожа історія була у 2019 році. Тому генерала Дмитра Марченка, який у 2022 році не дав росіянами зробити "бліц" до Одеси — тягали по СІЗО за закупівлі бронежилетів. Коли йому оголосили суму застави 20 мільйонів гривень — по соцмережах гуляло безліч зборів. Але активістам надзусиллями вдалось зібрати мільйон, а решту суми вніс той же Порошенко. 

І ні, це не політична агітація — це констатація факту, як важко зібрати суму на заставу, коли ти не пакуєш кеш товаришам "Кварталу". 

Єдина застава, на яку люди змогли скинутись самостійно — це 393 тисяч гривень для полковника та льотчика із Кропивницького Руслана Розенберга, якого майже рік тягали у справі ДБР за незрозумілими підставами. Тоді волонтери та небайдужі громадяни скинулись гривнею на заставу аби військовий міг… далі літати на бойові вильоти. 

Це та несправедливість, яка зжирає і вбиває. Бо коли своїм "маленьким Людам із бек-офісу" можна все — інших принижують і роблять усе аби людина не могла захищати країну належним чином. Кожен хто пройшов хоч одне Печерське судилище — каже, що більшої публічної наруги годі було чекати. Тож це той гачок, на якому нинішні очільники тримають професійних, поміркованих і некорумпованих.

Кейс Зеленського, його товаришів та відбілювальна кампанія, де головні тези — "не чіпайте президента", "нами керує зовнішнє управління" та "а ви перевірте, з ким сплять інші опозиціонери" — показують глибину дна, в якому ми опинились. І воно таке, президент, який прийшов до влади на лозунгах справедливості — лишає Україну з бардачком та рамою, як у своєму відомому скетчі. Тоді, багато років тому – то було шалено смішно. Утім "Міндічгейт" чітко демонструє, що війна далеко не запобіжник від особистого збагачення. І точно не привід для того аби красти хоч трохи із совістю.

Зараз у кінотеатрах йде премʼєра нашумілої стрічки "Нюрнберг" про процес над Германом Ґерінгом та іншими топнацистами, які відправляли людей до концентраційних таборів та промивали мізки німцям ядерною пропагандою. Так от — у зали набиті повністю глядачами різного віку навіть у відносно незручні сеанси. Чому так? В українців є величезний запит на справедливість, на те, що ті, хто їх кривдив — отримає заслужене покарання. І так, хотілось би, щоб на нашому Нюрнбергу судили Росію. Утім ближнє коло Зеленського робить усе аби в критичний момент світова спільнота менше обговорювала покарання для Путіна і російські репарації, а смакувала гори кешу і золоті унітази в апартаментах Міндіча. 

Війна не списує крадіжки та брехню. Війна точно не пробачить корупцію у сфері енергетики та оборони — тих сферах, від яких напряму залежить, наскільки глибоко влізе Росія, і які умови перемирʼя нам можуть навʼязати. І нарешті війна спитає Зеленського в лоб: "Що ти робив сьогодні, щоби завтра таки настало?"
Президента, який так любить оплески й рейтинги довіри — можна привітати. Він зробив усе, аби ті, хто купував подушки з його портретом і рвав майку — зараз плювались і жалкували, що поставили хрестик "за Зе". 

Він вирив рови між собою і суспільством, бо він "не лох" і право має. І право мають його куми та друзі. Сумна історія про те, як саме ці політичні граблі стали найбільш травматичними. 

З таким багажем Володимиру Зеленському точно нема чого ловити на перших повоєнних виборах, його задача максимум – добитись того, аби в підручнику історії він не був на одному розвороті з Віктором Януковичем.