"Реконструкція" архетипів: містичний танцювальний перформанс про жіночу сутність від Monada dance project

На початку листопада у просторі Center Stage у Києві відбулася премʼєра містичного перформансу "Реконструкція" (ReCONSTRUCTION) від Monada dance project (MDP). MDP - це авторський перформативний проєкт режисерки, хореографки, кураторки мистецьких проєктів і популяризаторки сучасного танцю в Україні Кристини Шишкарьової.

Танцювальна вистава "Реконструкція" досліджує універсальні символи, що живуть у підсвідомості кожного з нас, - архетипи. Спираючись на систему Карла Юнга, режисерка Кристина Шишкарьова вибудувала власну концепцію архетипів і репрезентувала їх через танець. 

Фото: Катерина Скрагленко

"Ця робота про мене"

У "Реконструкції" режисерка досліджує себе і відтворює образи, пропущені через її життєвий досвід. Архетипи в містичному перформансі близькі до архетипів з теорії Юнга, проте є в системі режисерки визначальна відмінність - усі вони акцентно жіночі. 

Під час перформансу режисерка і дві виконавиці Єлизавета Клейменова та Анастасія Рязанцева розмірковують про жіночу сутність, її внутрішню силу й магію. 

Оскільки перформанс Шишкарьова створювала про себе саму, її архетипи персоніфіковані й підсвічені досвідом режисерки. Спершу "Реконструкція" задумувалася як моновистава, перформеркою в якій мала бути сама режисерка. Проте, як поділилась Шишкарьова, вона зрозуміла, що на конструкції не може вже передати пластично те, що відчуває у своєму тілі, й що бачить її уява. Тому хореографка покликала двох танцівниць працювати з нею. 

Фото: Ольга Наратовська

"Я дуже хотіла робити цю роботу сольно. А потім я зрозуміла, що я не хочу йти на компроміс з собою як митцем, щоб репрезентувати цю роботу. Моє тіло нагадало про мій вік. Мені 42. Моє тіло не все може зробити, що я хочу бачити на сцені, не все здатне втілити. Тому дівчата занурились у моє відчуття тіла, жіночності, тілесності, занурилися в мої домінантні архетипи. Але ми разом розробляли пластичне рішення. Були мої задачі, але їхні тіла їх виконували", - зазначила хореографка.

(Зліва направо): Анастасія Рязанцева, Єлизавета Клейменова, Кристина Шишкарьова

Фото: Ольга Наратовська

Над сценографією вистави працював інженер і скульптор Сергій Мінаков. Він розмістив по центру сцени масштабну металеву зварну скульптуру з білими напівпрозорими полотнами. Конструкція символізує дракона, з якого протягом вистави одна за одною народжуються мати, жриця, коханка, воїтелька, старійша, дівчинка, реформаторка і звір. Дракон у "Реконструкції", як вовчиця у книзі "Та, що біжить з вовками" Клариси Пінколи Естес, символізує первісну, інстинктивну природу жінки. У перформансі Шишкарьової змін зазнав не лише символ "вовчиця", а й трансформуються юнгівські архетипи. До прикладу, герой у "Реконструкції" стає воїтелькою - Шишкарьова сама півтора року свого життя присвятила воєнному волонтерству, що залишило слід на її особистості. 

На масці воїтельки використані справжні набої

Фото: Катерина Скрагленко

Архетипи на сцені відтворюються через сповнені символізму маски. Їх Шишкарьова розробляла і виготовляла сама, витрачаючи близько півтори години на кожну. У перформансі режисерка розмірковує про те, як в людині, зокрема і в ній самій, реалізуються певні архетипи. Деякі з них потребують суб'єкта: коханка відображається через чоловіка, на якого вона спрямовує свою пристрасність і сексуальність. Тому і маска цього архетипу має дзеркальні елементи. 

Фото: Катерина Скрагленко

Архетип дівчинки у "Реконструкції" не обмежується лише безтурботністю, чесністю, чистотою дитини, яка вірить у майбутнє і мріє. Режисерка і перформерка Єлизавета Клейменова, яка репрезентувала дівчинку, передали й внутрішні вагання: Ця дитина "розібрана" чи цілісна? Ці сумніви простежуються у хореографії. Танцівниця виконує елементи класичного танцю: ідеальна симетрія позицій, висока технічність, витягнуті позиції рук і ніг. Наступної миті ця класична основа руйнується, наче сиплеться. 

Фото: Ольга Наратовська

Попри те, що кожна з танцівниць - окремий архетип, вони репрезентують підсвідомість однієї людини. І це простежується в їхній взаємодії на сцені. Деякі архетипи існують у людині одночасно, деякі ми програємо окремо. Тому іноді танцівниці виконують свої різні соло паралельно, не контактуючи між собою: одна рухається на авансцені, друга - на металевій конструкції. 

Фото: Катерина Скрагленко

А репрезентуючи інші архетипи, танцівниці вступають у взаємодію: вони танцюють у дуеті, виконуючи технічно складні підтримки, довірливо передаючи вагу свого тіла одна одній; вони танцюють однакову хореографію синхронно; вони зберігають зоровий контакт; вони тягнуть одна одну до себе і за собою; надягають маску одна іншій, нібито один архетип впливає на зміну іншого архетипу всередині однієї людини. Так відбувається і в житті людини, коли один архетип вступає у конфлікт з цінностями іншого архетипу.

Фото: Катерина Скрагленко

Фото: Катерина Скрагленко

Архетипи не обмежують людину одним фіксованим образом. Саме те, що всі вони існують в одній особистості, створює палітру можливих моделей поведінки та ролей, які можуть змінюватися залежно від ситуації, віку, життєвого досвіду та розвитку людини. 

Фото: Ольга Наратовська

Аудіальний супровід реалізувала композиторка Дарʼя Вештак. Вона багато експериментує з поєднанням жанрів і інструментів. Композиторка розповіла, що працюючи над музикою для "Реконструкції", створювала портрети жінок, "змішуючи звуки, як магічні інгредієнти". Відеоарт для перформансу створив мультимедіа художник Максим Панченко. Його робота стала тлом, на якому розкривалися архетипи. Відеоробота не відтягувала на себе увагу глядача, але гармонійно доповнювала те, що відбувалося на сцені. Панченко поділився, що одним з інструментів, які він використовує у своїй роботі, є штучний інтелект. 

Фото: Ольга Наратовська

Вистава стала результатом дослідження режисерки самої себе. Проте ці архетипи може віднайти в собі кожен глядач. 

Фото: Катерина Скрагленко

Найближчий показ вистави в Україні відбудеться 29 листопада у Києві на Center Stage.