Маю сумніви у тому, що переможе справедливість

Я не маю сумнівів у тому, що ми відіб'ємося.

Обов'язково відіб'ємося.

Я маю сумніви у тому, що переможе справедливість.

Без каяття змін не буде, а каяття – дар вдумливих і сильних. Де ж там взяти вдумливих?

Читайте також: У Росії не буде іншого шансу

Я не вірю у невідворотність покарання для зграї, яка ось уже стільки років мордує мою країну.

Не вірю у суд, не вірю у покаяння.

Особливо – у покаяння.

Вірю у затамовану безумну злобу на багато років.

Вірю у ненависть, яку передаватимуть з покоління у покоління.

Репарацій та контрибуцій добровільно ніхто не платитиме. Що зможемо відібрати, те наше, а решти чекати не доводиться

Читайте також: Словами про "кузькіну мать" війни не виграють

Та в усвідомлення скоєного, у бажання відкуплення – не вірю.

Не на тих натрапили.

І, до слова, репарацій та контрибуцій добровільно ніхто не платитиме. Що зможемо відібрати, те наше, а решти чекати не доводиться.

Та й розгрому повного не жду: надто великий ворог – у Тихий океан не скинемо.

А яка повна компенсація може бути без повного військового розгрому? Та ніяка! Немає у нас методів колективного Саприкіна! Немає!. Плювали вони на міжнародний суд.

Заповзуть у нору, зализуючи рани, а відтак знову полізуть назовні, розчепіривши пальці.

Без каяття змін не буде, а каяття – дар вдумливих і сильних.

Де ж там взяти вдумливих?