Ми знову стаємо "краєм неляканих ідіотів"?

На тлі рік української крові, які пролилися через саботаж підготовки до московитського вторгнення, всі інші гріхи цієї влади видаються другорядними.

І все ж, мені дуже болить, коли бачу, як повертаються норми й звичаї, котрі нам (постмайданівській владі та громадянському суспільству) з такими трудами вдалося викорінити (або майже викорінити).

Я просто не можу уявити собі в той період військкома, котрий на очах суспільства відкрито може витрачати мільйони на закордонну нерухомість і розкішні автомобілі.

Чи виділення чималих державних коштів на відверту політичну агітку на користь однієї партії — ще й з прототипом-злодієм.

Читайте також: Демонстративний патріотизм "зелених" є ситуативним

Чи мільярда баксів "дебіторки" МО (читай: заплачених за зброю та амуніцію грошей, за які просто нічого не було поставлено — тобто, їх нахабно вкрали).

Чи використання спецслужб США для розправи з акаунтами політичних противників (зазвичай, більших патріотів України, ніж будь-хто у владі).

Чи призначення й ордени людям із ближнього кола — просто за цю близькість. І ще тисяча й одна ознака такої дрімучої Африки, що боляче думати.

Після всіх жертв і зусиль 2014-2019 ми знову перетворюємося на "край неляканих ідіотів" - і це жахливо.

Джерело

Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.