Найкраща гарантія для України - членство у НАТО

Якщо проаналізувати дискурс, який останнім часом складається на Заході, то там зрештою приходить розуміння того, що єдиний варіант довготривалої стабільності на європейському континенті — це вступ України до НАТО. Про це згадували нещодавно навіть Фукуяма і Кіссінджер, хоча й у досить своєрідній концепції "часткового вступу" без окупованих Росією територій. Подібні міркування є малореальними, бо їх, за всієї теоретичної привабливості для когось, не вийде реалізувати на практиці.

Але важливо, що думка працює у правильному напрямку. Хоча і не тими темпами, якими потрібно.

Читайте також: Путін вмирає від старих поразок

Знову ж таки, зараз ведеться мова про гарантії безпеки для України. Тут знову ж таки — найдієвіша гарантія залишається вступом до НАТО. І причина тут проста. Росія повинна розуміти, що вона здійснюватиме у майбутньому напад не на Україну, яка менша, а на Захід, який більший. Це критично важливо у рамках російського світосприйняття, яке продовжує існувати за логікою первісних племен: хто більший — той і правий.

За підсумками усіх процесів у 90-ті роки минулого сторіччя нас залишили незахищеними та беззбройними та водночас — за межами логіки колективної безпеки. Фактично, захід вивісив над Україною величезний плакат для Росії - "атакувати тут".

Щодо гарантій безпеки, про які зараз говорять. Це може бути щось перехідне та тимчасове, допоки питання з НАТО не буде вирішено. Логіка "насичувати Україну зброєю, аби ціна для Росії ставала все вищою" має одну ваду. Росія цілком може цю ціну платити. Грошей у них дуже багато. Витрачати їх на щось, окрім війни, вони не планують. Ну, яка може бути "висока ціна" для держави, яка готова витратити мільярди доларів на ракетні обстріли українських трансформаторів?

Читайте також: У Гаазі слід судити все, що породило війну

Навіть у випадку найвдалішого для України завершення війни, Росія через деякий час може забажати взяти реванш. Просто спробувати. За логікою: "А що ми втрачаємо? Ну, окрім грошей, яких і так багато, або людських життів, на які нам плювати?".

Водночас членство України у НАТО — це інша справа. Це розуміння для росіян, що за агресію проти України можна одержати у морду. І лише таке розуміння — дієвий аргумент у спілкуванні з московитським племенем.

Захід може десятиліттями шукати раціональне у московитах, а все зводиться до простого: розраховує московит дати у морду іншому, чи боїться одержати сам.

Ну, і ще. Важливо, щоб принципове рішення про НАТО для України було ухвалено зараз. Не абстрактне про "відкриті двері", які лише підвищують агресію московитів, а конкретне. Ціль війни з боку агресора — захопити Україну. Україна у НАТО унеможливлює цю мету. Відповідно, треба думати про відповзання. Це настільки очевидно, що і говорити тут немає про що. Якби євроатлантична спільнота не була вражена вірусом страху, то вони б самі прийшли до відповідного розуміння. Тому адекватні рішення доводиться вигризати. Добре, що розуміння реалій шириться, але про терміни поки що говорити важко. Хоча ціна гальмування лишається максимально високою.

Джерело

Про автора. Петро Олещук, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.