Чому тисячі цьогорічних першокурсників після випуску не знайдуть роботу за фахом і як відучити українців обирати непотрібні професії

Цього року студентами українських вишів стали понад 178 тисяч молодих людей. Тобто практично кожен другий випускник став студентом українського закладу вищої освіти. І це без урахування військових академій та університетів. Скільки учнів, які цього року закінчили 11 клас вступили у закордонні виші, даних поки немає. Однак найбільша проблема – спеціальності, які з року в рік обирають випускники. Зокрема, п’ятірка спеціальностей, на які подали найбільше заявок – менеджмент, психологія, філологія (англійська), право та маркетинг. При цьому на природничі та інженерні спеціальності у деяких вишах кількість заявок від вступників була меншою, ніж кількість місць на бюджеті.

Вступники забули, що в країні війна, а частину спеціалістів за 5 років замінить ШІ

Першим перелік найпопулярніших спеціальностей цього року оприлюднив уже колишній заступник міністра освіти Михайло Винницький. Під його постом у Facebook розгорнулась жвава дискусія на щодо того, що з такими фахівцям Україну нікому буде відбудовувати.

"В Україні війна. В топі мають бути фізика, хімія, математика, матеріалознавство, інженерні спеціальності, а їх нема і близько. З такими спеціальностями, що зараз в лідерах, війну ще не скоро виграємо…" – написав під дописом Михайла Винницького декан хімічного факультету ЛНУ ім. І. Франка Григорій Дмитрів. А викладач Ужгородського національного університету Юрій Бачинський написав, що в УжНУ хімфак має статус інституту, але торік  на три спеціальності вступило в сумі тільки 8 студентів. "Тотальна катастрофа", – підсумував він.  

Один з коментарів на сторінці Михайла Винницького, фото: FB Михайла Винницького

Окрім того, що в Україні війна і навіть якщо вона закінчить за 5 років потрібні будуть фахівці для відбудови, ще один важливий аспект, який варто було б враховувати - розвиток штучного інтелекту. Зокрема, ШІ буде зданий замінити частину тих же маркетологів, перекладачів чи навіть юристів. 

Лише кожен другий випускник українського університету знаходить роботу за фахом

Через те що спеціальності, за якими отримують освіту найбільше молодих українців не відповідають тим, кого шукають роботодавців, виникає дисбаланс на ринку праці. Молоді фахівці не можуть знайти роботу, а роботодавці – працівників. Особливо гостро дефіцит кадрів став відчутним під час війни через міграцію та мобілізацію. Служба зайнятості пропонує гранти та ваучери на навчання за пріоритетними спеціальностями. Часто таке "переучування" фінансують роботодавці, які не можуть знайти потрібних фахівців.

"Проблема відірваності вищої освіти від потреб ринку праці існує з 90-х років. При цьому, суспільна увага до таких питань, як кількість студентів ЗВО, їх працевлаштування та відповідно, перелік спеціальностей, які відповідають запитам ринку праці з'явилася пізніше – у другій половині 2010-х років, – розповів у коментарі Еспресо доктор економічних наук, директор Глобального центру корпоративного управління Virtus Олександр Костюк. –  Масштаб проблеми визначено вперше лише у 2022 році, коли МОН України вперше в історії незалежної України оприлюднив результати національного моніторингу працевлаштування випускників ЗВО. Країни Європи мають таку практику вже близько 30 років. Наш вихідний показник - 58,9%"

За словами Олександра Костюка, за результатами моніторингу, які з'явилися цього року, показник працевлаштування випускників закладів вищої освіти склав 55,23%. У Європі в Європі показник працевлаштування випускників ЗВО склав 86,7%. Дев'ять країн прозвітували показником, вищим за 90%, серед яких наші сусіди - Польща, Словаччина, Угорщина, а також країни Східної Європи та Балтії - Болгарія, Литва та Естонія.

"Фактично, Україна перебуває в оточенні країн, які демонструють значно кращі результати щодо задоволення системою вищою освіти запитів ринку праці, що посилює міграційний тиск на молодь в Україні. Отже, для Уряду та, зокрема, МОН України першочерговим завданням є розв'язання проблеми відірваності вищої освіти від потреб ринку праці країни – молодь має залишатися вчитися та працювати в Україні", – каже економіст.

Які спеціальності мали б обирати студенти країни, що воює

Як каже Олександр Костюк, те, що найбільшу кількість заяв вступники подали на менеджмент, філологію та психологію, дивує.

"Так, для країни, яка воює, це викликає подив, бо відбудова країни з огляду на ті безпекові, геополітичні виклики, які постали перед Україною, вимагає іншого:  попиту на інженерні спеціальності, природничі – щоб забезпечити промисловість людським капіталом високої кваліфікації, педагогічні – щоб утримати систему освіти від кадрового голоду, який вже спостерігається зараз, – каже науковець. – Також варто звернути увагу на міжнародні економічні відносини, щоб посилити позиції України у світі за рахунок підготовки фахівців високої кваліфікації, збільшивши вагу саме кадрової дипломатії. Саме ці спеціальності мають бути затребуваними протягом наступних 5 років. Державна політика розвитку людського капіталу має відігравати тут першочергову роль".

фото: Львівська обласна адміністрація

Близько 15 тисяч бюджетних місць залишились незаповненими

За словами Олександра Костюка, щороку уряд формує держзамовлення на навчання студентів у закладах вищої освіти. Цього року це близько 80 тис. місць. Уряд намагається вирішити проблему відірваності освіти від ринку праці за рахунок перерозподілу бюджетних місць за спеціальностями, але це не дає помітного результату.

"Зокрема, цього року на освіту та педагогіку Уряд виділив близько 12 тис. бюджетних місць, але як показала вступна кампанія, ці спеціальності не мали великого попиту серед абітурієнтів. Натомість попитом, який значно перевищує пропозицію бюджетних місць (виділено 2654 місця) користується право. Це не значить, що держава має збільшувати кількість бюджетних місць на право. Це значить, що кількість місць держзамовлення, як інструмент державної політики, відповідного результату не дасть, – каже економіст. – За результатами вступної кампанії цього року рекомендацію на бюджет отримали близько 65 тисяч вступників до бакалаврату, тобто близько 15 тис. бюджетних місць не було запитано абітурієнтами взагалі. Інтерес до так званих STEM (технічних) спеціальностей у абітурієнтів залишається низьким".

Як могли б "заманювати" студентів на дефіцитні спеціальності

Окрім збільшення кількості бюджетних місць на навчання за тими спеціальностями, які найбільш потрібні державі, можна було б запровадити диференційовані стипендії.

"Уряд міг би суттєво диференціювати розмір стипендій студентам залежно від пріоритетності тієї чи іншої спеціальності для держави. Це стосується як звичайних академічних стипендій, підвищених, так і Президентських. Навчання є працею і той хто добре працює, має бути добре винагороджений за неї", – каже Олександр Костюк.

Крім того, у державі має бути розумна політика профорієнтації.

"Усім причетним до профорієнтації нашої молоді варто усвідомити одну важливу річ – без наявного прикладу професійного успіху викликати довіру у молоді то тієї чи іншої спеціальності, яку людина може отримати в університеті, профорієнтація не може. Іншими словами, профорієнтація перетворюється на суцільний фальстарт, – каже експерт. –  До шкіл у рамках профорієнтації варто запрошувати не стільки і не тільки викладачів університетів, а успішних випускників закладів вищої освіти. Діти мають бачити, як вища освіти стала у пригоді конкретній людині. . Варто визнати – такі практики профорієнтації в Україні відсутні. Вірогідно, це є наслідком відношення закладів освіти, і середньої і вищої, до своїх випускників, доля яких після завершення навчання для адміністрації закладів освіти є неважливою. Зараз, ця багаторічна проблема наздогнала вищу освіту України, ще раз демонструючі її відірваність від ринку праці".

На думку Олександра Костюка, в Україні є понад 500 прибуткових державних підприємств, де працює понад 100 тис. осіб. І саме туди мали б першочергово запрошувати на роботу випускників.

"Державі варто власним прикладом показати, як випускники університетів успішно починають свій шлях на таких підприємствах, такі успішні приклади мають просувати серед молоді в процесі профорієнтації, зменшуючи розрив між вищою освітою та ринком праці. Повністю переклади це завдання на плечі приватного бізнесу, де немало успішних професіоналів з дипломом про вищу освіту не варто. Держава має почати зменшувати цей розрив між вищою освітою та ринком праці з себе, формуючи власні приклади успіху та аргументацію для молоді обирати саме ті спеціальності, які важливі для розвитку країни", – каже він.