Макаревич про виступ на Донбасі: Дивитися на це важко, тому що це не кіно

Російському музиканту вдалося повернутися додому після візиту на Донбас, тож він опублікував звіт про свою подорож в Україну у своєму блозі на Snob.ru, повідомляє Еспресо.TV.

Про те, чому він поїхав на Донбас, Андрій Мкаревич розповів: «По-перше, мене попросили заспівати для біженців. А біженці – це завжди горе, де б вони не були. Тому допомагати їм потрібно. По-друге, єдиний спосіб скласти думку про те, що відбувається, - побачити це на власні очі. Особливо щодо подій в Україні».

Фото: Snob.ru

Макаревич поділився: добратися до місця проведення концерту було не просто. 

Вразили Макаревича й українські волонтери. «Волонтери – дивовижні люди, - написав він, - одна спільна біда збирає людей різних професій, різного віку. Вони працюють самі по собі – держава їм не заважає, але й не допомагає. І їм вдається зробити те, що не можуть зробити інші».

Андрій Макаревич ділиться й настроями людей, яких йому довелось побачити: «Волонтери дуже не люблять сепаратистів. Пресловутих фашистів вони також дуже не люблять. Великої любові та віри до нового президента я також не помітив». 

Щодо вражень про Слов’янськ ділиться: «Ні, звичайно, не все так добре. Але люди повертаються в дома. Тут – закінчилось».

Музикант ділиться своїми почуттями від побачених зруйнованих околиць: «… картина моторошнувата: підірвані будинки, завод, міст, що рухнув у ріку. Тут гинули люди. З обох сторін. Не вигадало ще людство зброї, яка уражує противника та лишає незайманим будівлю, у якій він ховався. Дивитися на це важко, тому що це не кіно».

Фото: Snob.ru

Про свій виступ Андрій Макаревич написав: «Мені дають гітару, я виходжу на сцену та завмираю: зал переповнений дітьми. Тобто в ньому самі діти – десь від восьми до чотирнадцяти років, між ними подекуди видно чи то мам, чи то молодих виховательок. Починаю гарячково пригадувати: а були у мене дитячі пісні? І вирішую нічого не змінювати».

Щодо своїх почуттів на концерті музикант зізнається, що не знає, як про це писати. Про те, як приймали, каже: «Мені давно так не аплодували. Ці діти три тижні тому сиділи в підвалах під бомбуванням. Потім з багатьма працювали психологи. І ось зараз я бачив на їхніх обличчях радість. І вони знову були звичайними дітьми».

Фото: Snob.ru

За його словами, він зробив усе, що мав. А також поділився планами: у вересні знов співатиме для біженців, але тепер у Москві.

Фото: Snob.ru

«Зі шляху назад запам’ятався якийсь особливо принизливий шмон у московському аеропорті – через найвужчі дверцята, через 2 паспортні контролі. Що поробиш – війна».