Змусити мозок вважати цукор гірким, а воду - солодкою. Як це можливо

Науковці відкрили спосіб змінювати сприйняття смаку: наприклад, зробити так, щоб мозок вважав солодке -неприємним, а гірке - навпаки смачним

Американські дослідники з Колумбійського університету кажуть, що навчилися вмикати і вимикати частини в мигдалеподібному тілі мозку. Стаття про  дослідження опублікована в журналі Nature.

Мигдалеподібне тіло - це область в скроневій частці, яка, як уже відомо, грає велику роль в управлінні такими емоціями як страх, задоволення, а також в питанні мотивації, інстинкті виживання і обробці стресових відчуттів. Попередні дослідження також показали, що мигдалеподібне тіло безпосередньо пов'язане зі сприйняттям смаків.

Нове дослідження свідчить, що в цьому тілі є окремі зони для сприйняття солодкого та і гіркого смаків, і вченим вдалося за допомогою стимуляції лазерним світлом штучно включити нейронні зв'язки в потрібних зонах.

Коли "солодкі" зв'язки були активовані, лабораторні миші навіть на звичайну воду реагували як на цукор. Потім вчені змогли шляхом маніпуляції цими нейронними зв'язками надати солодощам гіркоти, а гірким продуктам навпаки - солодкого смаку, або ж досягти стійкого ефекту, при якому миші не бажали вживати солодку їжу, але із задоволенням їли гіркі продути, чого в природному стані не буває.

В іншому експерименті вчені вимкнули зв'язки в мигдалеподібному тілі, але не стали чіпати смакову зону кори головного мозку. Миші і раніше їли, але, схоже, перестали відрізняти солодке від гіркого і взагалі втратили відчуття цих смаків.

Дослідники зробили висновок, що смакова система мозку складається з окремих "модулів", які можна окремо ізолювати, модифікувати або взагалі видалити.

Подібне відкриття, на думку науковців, буде прекрасним методом для лікування як ожиріння, так і анорексії, і може в майбутньому стати основою для схуднення, що не потребує будь-яких дієт. Щоправда, поки експериментів на людях ще не проводили.

Читайте також: Люди не стануть сильнішими і не будуть жити довше. Вчені пояснюють, чому наш вид досяг межі розвитку