Чи може Україна воювати самотужки? Держава має підтримати вітчизняні передові технологічні рішення

Припинення військових поставок США стало черговим підтвердженням переконання, що лише власне виробництво, власні розробки та проривні рішення можуть забезпечити технологічну та ресурсну перевагу Сил оборони України на полі бою.

По-перше, варто взяти за базовий сценарій, що адміністрація Трампа не буде виділяти нову допомогу Україні. І найкращий для нас варіант – згода США продавати деякі критичні види озброєнь (на кшталт систем ППО Patriot та ракет до них). 

По-друге, наші партнери (і США, і ЄС) часто не можуть запропонувати ті технологічні рішення, котрі потребують Сили оборони України в реальних бойових умовах. Останній приклад – дрони-перехоплювачі для нейтралізації російських "Шахедів". Навіть, якщо б США та Євросоюз дуже прагнули допомогти Україні, вони фізично не мають подібних систем. І насамперед від самих українців залежить швидкість розробки та масштабування необхідних анти-"шахедних" рішень. 

Очевидно, що Україна вступила у нову фазу війни - фазу, в якій бойова перевага забезпечується максимально швидким технологічним розвитком систем озброєння, котрі постійно змінюються, шукають нові спроможності для знищення ворога і, одночасно - адаптації до нових технологічних та тактичних рішень противника. Скажімо, домінування дронів, зокрема на оптоволокні, вже змінює й тактику наступальних та оборонних дій, і характер фортифікацій та логістики, і визначає зміну ролі традиційних видів озброєння - від танків до артилерійських систем та систем ППО. Це лише приклад, який говорить про постійну трансформацію технологічного та оперативно-тактичного ландшафту поля бою. Темп змін настільки високий, що вимагає максимально ефективної інтеграції з одного боку приватної ініціативи та креативності з централізованою системою координації та масштабування на рівні держави.

Волонтерські та приватні ініціативи швидко створюють та проропонують передові технологічні рішення, однак, без підтримки на рівні держави масштабування (в тому числі, через допомогу у підтримці виробництва) їм важко досягти необхідної технологічної та виробничої ефективності.

Однак, наразі, державна система, очевидно, пробуксовує. Міністерство оборони сконцентровано на забезпеченні ЗСУ необхідними системами озброєння і не має достатніх спроможностей з точки зору розвитку технологій та ОВТ. У свою чергу, Мінстратегпром занадто фокусований на забезпеченні діяльності державних підприємств, що призводить до дисбалансу у реалізації необхідних для Сил оборони України проектів. 

Саме приватні розробники та виробники складають основне ядро передових технологічних та виробничих ресурсів української оборонної промисловості. Це логічно і природньо, оскільки, темп розвитку технологій та трансформації поля бою може витримати лише максимально відкрита до нових ідей конфігурація системи. І ядро цієї системи – приватні виробники та розробники.

В цих умовах, проактивна діяльність центрального органу виконавчої влади, котрий відповідає за координацію всіх процесів, які відбуваються у сфері оборонного виробництва – життєва необхідність для України. Потрібен центр координації ключових програм озброєння, драйвер розвитку передових технологій, ефективних рішень для поля бою – і що надзвичайно важливо – їх максимально швидкого масштабування. Теоретично така структура вже існує – це Мінстратегпром. Однак, наразі важко сказати, що це міністерство дійсно зайняло місце головного координатора розвитку національних оборонно-промислових програм. 

Так, Мінстратегпром має чималий список здобутків. Можна згадати про запуск спільних виробництв з німецькою Rheinmetall, локалізацію виробництва турецьких дронів Bayraktar в Україні з перспективою повноцінного виробництва з R&D-центром і технічним обслуговуванням. Також, представники міністерства підписали десятки меморандумів з європейськими та американськими виробниками, організували цілий ряд міжнародних форумів, а також постійно проводять активні комунікаційні кампанії в Європі стосовно просування інтересів української оборонної промисловості. 

Але, насправді, це - лише перші кроки, які мають завершитися прямим ефектом на полі бою. Бо від підписання меморандуму до масштабованої системи озброєння на полі бою – прірва організаційних завдань, фінансових механізмів та бюрократичних процедур. Ситуація на фронті диктує негайний перехід від етапу меморандумів до створення чіткої оборонної вертикалі, яка мислить категоріями темпу, ефективності та технологічної гнучкості. 

Мова йде про зміцнення ролі Міністерства оборони як органу стратегічного планування та визначення потреб Сил оборони для максимально ефективного виконання завдань з протидії російському агресору. На основі цих потреб, вже Мінстратегпром має створити максимально ефективну екосистему для розробок та виробництва (як приватними, так і державними компаніями) найбільш ефективних технологічних рішень для фронту. Логічним у цьому плані виглядає реалізації давніх задумів щодо створення у структурі Мінстратегпрому так званої української DARPA – тобто, структури, яка буде акумулювати передові ідеї, технології та рішення, і надавати підтримку щодо їх перевірки, випробування, експертизи для подальшого масштабування. Далі, саме Мінстратегпром може взяти на себе функцію підтримки підготовки виробництва для швидкого запуску серійного виробництва необхідних систем озброєнь. Також, саме це міністерство може забезпечувати супроводження критично-важливих програм та напрямків: скажімо, виробництва ракетної техніки, боєприпасів, дронів-перехоплювачів, наземних дронів, засобів ППО, розвідки. 

В результаті, буде сформовано таку оборонно-промислову матрицю: Міноборони (стратегічне планування та визначення потреб, закупівля) - Мінстратегпром (акумуляція новітніх технологій та супроводження R&D, підтримка підготовки виробництва, координація важливих програм розвитку озброєнь, забезпечення масштабування) – розробники та виробники (незалежно від форм власності, а також як українські, так і з країн ЄС та НАТО). Така екосистема зможе стати технологічною основою передових бойових спроможностей Сил оборони України і забезпечить перевагу на полі бою. 

Наразі, поки що така матриця не створена, а Міноборони на початку липня цього року презентували черговий іноваційний проект, котрий має спростити постачання озброєнь для Сил оборони. Мова йде про DOT-Chain Defence, який має працювати як сучасний маркетплейс, на якому можна оперативно замовляти та доставляти зброю у війська без зайвої бюрократії. У пілотному проекті наразі беруть участь 10 бригад ЗСУ, на що Міноборони виділило Агенції оборонних закупівель мільярд гривень. На ці кошти бригади через IT-систему Державного оператора тилу зможуть замовити FPV-дрони, а незабаром – і інші види БПЛА, засоби РЕБ, роботизовані комплекси. Кожна бригада матиме можливість обирати саме те, що потрібно їй для виконання завдань. Водночас Агенція оборонних закупівель забезпечуватиме фінансування і доставку без зайвої бюрократії: тепер постачання відбуватиметься не за місяці, а за кілька тижнів.

Паралельно продовжує діяти подібний маркетплейс Brave1 Market, який було запущено Міністерством цифрової трансформації разом із кластером оборонних технологій Brave1 у квітні ц.р. Це онлайн-платформа, де військові можуть швидко знаходити та купувати сучасні технології для фронту. Фактично, можна говорити, що Мінцифри та Міноборони створюють подібні механізми, які мають покращити забезпеченість Сил оборони озброєнням та військовою технікою. Це однозначно позитивний розвиток системи, хоча й дещо асинхронний з точки зору функціоналу обох міністерств та завдань щодо забезпечення боєздатності Сил оборони. Більш того, у цій конфігурації явно не вистачає Мінстратегпрому, яке власне й має займатися координацією та супроводженням діяльності подібних проектів. 

Наразі, ми знаходимся на етапі війни, коли лише технологічна перевага може забезпечити перемогу на полі бою. Ця тенденція буде посилюватися з кожним новим витком протистояння між засобами ураження та оборони, а також з кожним новим боєм, в якому будуть успішно застосовуватися наземні платформи чи морські  дрони чи БПЛА. Тому, саме вибудовування чіткої ефективної системи оборонно-промислового та технологічного домінування гарантуватиме Україні перемогу на полі бою та захист нації від геноцидної війни, котру веде російська імперія. Але, знову ж таки, часу для довгих роздумів та помилкових рішень вже немає, ліміт вичерпано, бо ворог не збирається зупинятися.
 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.