Єдиний український Ан-70 тепер у Польщі: що це за літак і чому його передислокували

Не сенсація: Ан-70 у Польщі вже близько року

Як повідомляє Militarnyi, сервіси моніторингу повітряного руху зафіксували Ан-70 з бортовим номером "02-BLUE" у польському повітряному просторі. У понеділок 15 вересня він появився на кордоні з Україною, звідки летів із вимкненим транспондером (що дозволяють відслідкувати рух) та летів у бік Варшави. 

Чому трансподер був вимкнений в Україні? Логічно, що для маскування. В умовах ескалації війни (нещодавні атаки дронів на Польщу) це може бути заходом безпеки.

У підсумку за інформацію Flightradar24, в обід 15 вересня Ан-70 приземлився в "Deblin Airport" (або "Dęblin Military Air Base") – військовому аеродромі у Польщі, що розташований поблизу міста Демблін за 50 км від Варшави. У Дембліні також розташована Польська академії ВПС та база літаків.

Відзначимо, що інформація про передислокацію Ан-70 не є новиною і сенсацією, оскільки ще в листопаді 2024 року Kyivpost писав, що оновлення Google Maps виявило місцезнаходження цього українського транспортного літака в Польщі саме на базі польських ВПС у Дембліні. Тобто, як мінімум з минулого року, Ан-70 перебуває у Польщі. 

Інше логічне питання, чому він там і літає зараз? 

У Польщі нещодавно "сховали" ще один унікальний український літак – Ан-178. Міжнародний аеропорт в польському місті Бидгощ 9 жовтня 2024 року прийняв прототип транспортного літака Ан-178-100Р. 

Тому історія з Ан-70 – це не перший подібний випадок для безпеки цих унікальних літаків від російських атак.

На відмінно від прототипу Ан-178-100Р, Ан-70 – це повноцінний діючий військово-транспортний літак, який можна використовувати для різних місій, зокрема, з перевезення озброєння. Відповідно, Ан-70 одна з наших "пташок", яка, ймовірно, виконує важливі завдання для обороноздатності.

Але, що це за літак і чому він лише один такий у своєму екземплярі?

Історія створення Ан-70: від ідеї до першого польоту

Під час першого польоту прототипу у 1994 році, фото: Вікіпедія

Розробка Ан-70 розпочалася ще у кінці 1970-х років у Конструкторському бюро (КБ) Олега Антонова в Києві, з метою створення сучасного середньомагістрального військово-транспортного літака для заміни застарілого Ан-12. 

Ескізний проєкт був готовий у 1981 році, але остаточне технічне завдання узгодили лише 1986-го, з урахуванням досвіду афганської війни (1979–1989), де виявилися недоліки радянської транспортної авіації. 

Проєкт очолив Петро Балабуєв, гендиректор КБ "Антонов".

Перший політ прототипу відбувся вже за незалежної України 16 грудня 1994 року з аеродрому Київського авіазаводу в Святошині. Екіпаж під керівництвом льотчика-випробувача Володимира Максимова успішно випробував базові характеристики. 

На той час Ан-70 став інноваційним: чотиримоторний літак з високим розмахом крил (42,4 м), обладнаний гвинтовентиляторними двигунами Прогрес Д-27, які забезпечували короткий зліт-посадку (КЗП) на ґрунтових аеродромах довжиною 600–800 м. Максимальна вантажопідйомність сягала 47 тонн на бетонній ЗПС, а з КЗП – 20 тонн на 3000 км. Літак міг перевозити танк типу Т-80, десантувати парашутистів, слугувати як санітарний чи патрульний борт. Система керування – цифро-аналогова електродистанційна з резервуванням, інтегрована за стандартом MIL/STD-1553B.

У 1993 році прем'єри України Леонід Кучма та Росії Віктор Черномирдін підписали угоду про спільну розробку та виробництво, що відображало пострадянську кооперацію. 

У червні 1994-го другий прототип здійснив дебютний політ, але 10 лютого 1995-го стала трагедія: під час випробувань перший Ан-70 зіткнувся в повітрі з супроводжуючим Ан-72 і розбився, загинули 4 члени екіпажу. Це затримало програму, але не зупинило її. Другий екземпляр (заводський № 770102) продовжив тести. Та знадобилося двадцять років, щоб у 2015 році його прийняли на озброєння ЗСУ.

Чому так мало цих літаків

фото: Вікіпедія

На сьогодні Ан-70 існує лише в одному літаючому екземплярі (один прототип розбився, а інший є для статичних тестів), попри плани на серійне виробництво. Основні причини – технічні, фінансові та політичні проблеми. 

Спочатку виникли труднощі з міцністю конструкції: для КЗП планували подовжити крило до 38,2 м, але через ризики зменшили до 38,4 м, а двигуни залишили на периферії крила, що ускладнило балансування. Гвинтовентилятори Д-27 виявилися складними в інтеграції.

Фінансування в 1990-х було мізерним через розпад СРСР та економічну кризу. У 2004 році в Україні ухвалили загальнодержавну програму створення Ан-70, але реальні кошти надходили з перебоями. 

До того ж російські партнери виявилися ненадійними і кілька разів то виходили, то знову поверталися до ідеї спільного будівництва Ан-70. Зокрема, у 2006 році міністр оборони РФ заявив, що вони виходять з цієї програми. Однак вже у 2012 році ДП "Антонов" нібито домовився з Воронезьким заводом про серійне виробництво, мовляв, плани були на понад 60 одиниць для ЗСУ та РФ (власне, що 60 літаків Росії, а Україна хотіла всього 2-4 машини). Однак вже у 2013 році російське Міноборони знову відмовилося від тестів. У підсумку випробування модернізованого Ан-70 українці завершили самі у 2014 році і його було рекомендовано до серії. 

Однак тоді РФ анексувала Крим і розпочала бойові зіткнення на Донбасі. Звісно, що це призвело до остаточного розриву кооперації. Уряд України заборонив військово-технічне співробітництво з агресором. А Міноборони РФ офіційно та остаточно відмовилося від ідеї закупівлі таких літаків, хоч сумарно витратило понад 2 млрд рублів на цей проєкт за всі ці роки. 

Потенційно Ан-70 міг стати експортним хітом (був інтерес з Туреччини, Іраку та інших країн), але війна все змінила, оскільки так і не сталося масового виробництва, щоб засвідчити потенціал цієї "пташки", ціна за одиницю якої раніше оцінювалася у 50-60 млн доларів. Звісно, що ДП "Антонов" після цього шукав покупців по всьому світові, але до реальних угод так і не дійшло. До того українська компанія змушена була вести роботи з імпортозаміщення, оскільки частина обладнання до Ан-70 вироблялася у Росії, відповідно, це змінило логістику для виробництва. 

"З огляду на те, що двигуни в цього літака наші, а гвинти і редуктори виготовляються в Росії в "Ступіно", це дуже ускладнює подальше просування цього проекту без Російської Федерації", - зазначив Сергій Згурець, директор консалтингової компанії Defense Express.  

Використання Ан-70: від випробувань до бойової готовності

фото: Вікіпедія

Після прийняття на озброєння в 2015 році Ан-70 пройшов реальні випробування: доставив вантаж до Африки, демонструючи КЗП та вантажопідйомність. 

Цей літак призначений для десантування парашутистів з повною амуніцією (до 120 осіб), перевезення солдат (до 300), техніки (до 47 т), евакуації поранених (понад 200) чи спеціальних завдань. Максимальна дальність – 7800 км без вантажу, крейсерська швидкість – 700 км/год, що робить його універсальним для маневрів ЗСУ.

До 2022 року Ан-70 використовувався обмежено: для тренувань, модернізації на ДП "Антонов" та демонстрацій (наприклад, політ на 30-річчя Незалежності у 2021-му). У 2020-х фіксували короткі випробувальні польоти після ремонтів. 

З початком повномасштабної війни літак перейшов у режим зберігання через ризики ударів по аеродромах. Він не брав активної участі в бойових діях, але залишався цінним активом для стратегічних перевезень, які, ймовірно, здійснює з Польщі. 

Читайте також: Вдруге за тиждень російські дрони залітають в країни НАТО: як реагує Захід