Путін згадав про "Орєшнік", Трамп відправив ядерні субмарини: що це означає для світу та України

Для цього Дональд Трамп здійснив "наїзд" ядерними підводними човнами на найбільш статусного російського ведучого цього шоу. Ним виявився заступник голови Путіна в російському Радбезі й Військово-промисловій комісії, одночасно голова партії "Єдина Росія" і колишній президент Росії Мєдвєдєв.

У відповідь на чергові погрози ядерною зброєю на адресу США з боку Мєдвєдєва Дональд Трамп повідомив, що як реакцію розпорядився відправити ядерні підводні човни у відповідні регіони.

Після кількох днів мовчазних роздумів Кремль вирішив відійти вбік. Прес-секретар Кремля повідомив російським журналістам, не згадуючи Мєдвєдєва, що ядерна риторика неприпустима. Водночас Путін і російський МЗС знову нагадали про "Орєшнік" — надзвичайно коштовний і надзвичайно неточний ракетний засіб нанесення ударів на середню дистанцію. Він особливий лише тим, що його пуски реєструють американські засоби раннього попередження про можливий ядерний удар РФ по території США. В усіх інших аспектах від ракети "Орєшнік" для РФ більше шкоди, ніж користі.

Це суттєво нова ситуація, створена непомітним рухом двох американських ядерних субмарин. Дональду Трампу виявилось достатньо просто про це сказати. І це означає, що тиск на Путіна, а не дружба з ним, є мейнстримом американських електоральних уподобань.

РФ хоче поговорити зі США про будь-що, окрім припинення бойових дій. Водночас, позбавлена звичного інструменту ядерного шантажу, РФ не зможе з колишньою ефективністю обмежувати потік американської зброї Україні і вимагати заборони її використання по російській території.

Наскільки ядерними є субмарини Трампа?

Заяви Дональда Трампа про ядерні підводні човни не супроводжувалися зміною рівня готовності оборони, який відомий за абревіатурою DEFCON. Він вимірюється від DEFCON 5 (нормальний стан) до DEFCON 1 (неминуча війна). Зміна рівня зазвичай не оголошується публічно, але іноді стає відомою через витоки або офіційні повідомлення для союзників. Найвідоміші історичні приклади зміни рівня готовності оборони — перехід на DEFCON 2 під час Карибської кризи 1962 року та на DEFCON 3 під час Війни Судного дня на Близькому Сході 1973 року і після терактів проти США 11 вересня 2001 року. Можливо, до DEFCON 3 рівень готовності піднімався під час Корейської війни 1950–1953 років, але про це публічно не повідомлялося.

Зміна DEFCON як така може мати значний політичний вплив. У 1983 році під час навчань НАТО Able Archer знервоване радянське керівництво, яке занурювалося у "гонку катафалків" із радянськими лідерами (смерть Брежнєва 1982, Андропова 1984, Черненка 1985) напередодні "перебудови", сприйняло імітацію ядерного удару як підготовку до реального удару. Хоча США не змінили рівень DEFCON, інцидент виявив небезпечний рівень непорозуміння й став поштовхом до створення каналу зв’язку між Вашингтоном і Москвою на випадок ядерних інцидентів.

Канал діє досі. Якби Дональд Трамп поводився так само безвідповідально, як Путін, йому достатньо було б проінформувати Москву про підвищення рівня DEFCON і спостерігати, як російські "ядерні таргани" вискакують з інформаційних щілин. Але Трамп вирішив діяти у дусі часу і продемонструвати росіянам, що вага допису лідера країни в соціальних мережах відповідає вазі країни.

Дональд Трамп заявив про переміщення двох американських ядерних човнів (nuclear submarines) у належні регіони (appropriate regions) у відповідь на російські погрози. Згодом він сказав, що вони вже там, де потрібно. "Nuclear submarines" та "appropriate regions" — це не ті визначення, які дозволяють зрозуміти, що саме відбулося. Проте можна уявити варіанти, всі з яких цілком реальні і змушують російське керівництво напружитися.

Зазвичай слово "атомний" стосовно підводних човнів означає тип енергетичної установки, а не наявність ядерної зброї на борту. Хоча всі атомні підводні човни зараз є на озброєнні тільки ядерних держав, є тенденція вважати їх такими, що мають ядерну зброю на борту. Для США це не так. Ядерну зброю на борту мають тільки ті субмарини, які віднесені до стратегічних ядерних сил. Вони несуть на борту балістичні ракети міжконтинентальної дальності.

Інші типи атомних субмарин теоретично можуть нести нестратегічну ядерну зброю — "Томагавки" з ядерними боєголовками, — але на практиці США дотримуються так званих Президентських ядерних ініціатив 1991 року, домовлених у листах один одному Джорджа Буша і Міхаїла Горбачова, і підтверджених у 1992 році Борисом Єльциним. За цими ініціативами США і РФ не базують тактичну ядерну зброю на флоті у мирний період і тримають, максимально можливо, тактичну ядерну зброю в центральних арсеналах. Ядерні "серцевини" боєголовок для "Томагавків" не знищені, але зняті з озброєння через старіння розрахованих на них версій самих "Томагавків".

Для США не є великою проблемою повернути тактичну ядерну зброю на флот після створення з ядерних боєголовок на зберіганні нової їх версії для нової версії морської ударної ракети. Раніше вважалося, що в базовому сценарії таке може статись тільки якщо Китай і РФ вирішать колективно грати проти США у гонку ядерних озброєнь. Але тепер виявляється, що Дональд Трамп взагалі не любить, коли з ним грають. Тому навіть американська ядерна субмарина без ядерної зброї може виглядати моторошно для тих, хто намагається говорити зі США не про ядерне роззброєння, а про ядерне озброєння.

США мають три типи ядерних субмарин. Перший клас — це SSBN, стратегічні підводні човни з балістичними ракетами в ядерному оснащенні. До нього належать човни класу Ohio, яких на озброєнні перебуває 14. Вони несуть по 24 балістичні ракети Trident II D5, на кожній з яких може бути розміщено 8 ядерних боєголовок, але на практиці — 4, щоб дозволити РФ, якій з давніх радянських часів хронічно не вистачає якісних носіїв ядерної зброї, утримувати паритет за договором СНВ-3. До складу ядерних боєприпасів Trident II D5 входять боєголовки W76-1 у 100 кілотонн, W88 у 500 кілотонн, також W76-2 потужності до 8 кілотонн. Всього у США лише кілька десятків таких боєголовок малої потужності, вони розміщені на двох або трьох човнах Ohio із 14.

W76-2 технічно є W76-1 без термоядерної частини. Вони були створені під час першої каденції Дональда Трампа як швидка реакція на усвідомлення США серйозності намірів РФ використовувати тактичну ядерну зброю малої потужності для політичного шантажу країн НАТО. У США на той момент не було готової до застосування тактичної зброї малої потужності, яка у відповідь на російський удар дозволяла б уникнути капітуляції і не зробити ескалаційний крок до тотальної ядерної війни. У Великій Британії та Франції такої ядерної зброї малої потужності немає й зараз. Це одна з причин, чому навіть їм потрібна ядерна присутність США в Європі.

Тобто першим кандидатом на титул ядерної субмарини Трампа є субмарини класу Ohio з балістичними ракетами Trident II, які мають в арсеналі боєголовки W76-2. Вони наче спеціально створені для швидкої ядерної хірургії в місцях концентрації глобальної небезпеки.

Питання тут у тому, що ці човни Ohio з балістичними ракетами проводять у морі три чверті часу свого бойового існування від постановки на озброєння до зняття. В порт вони заходять тільки змінити команду або для ремонту, коли приходить час. Зазвичай вони завжди знаходяться там, де мають бути — у визначених зонах світового океану. Якщо Дональд Трамп відправляв ближче до зон небезпеки саме їх, то не зовсім зрозуміло, який це мало фізичний результат. З іншого боку, це пояснює коментар президента США буквально наступного дня, що човни вже там, де потрібно.

Ще один клас — це SSGN, ядерні підводні човни з ударними ракетами у звичайному оснащенні. Це чотири човни класу Ohio, переоснащені замість 24 балістичних ракет Trident II 154 ударними крилатими ракетами "Томагавк" у неядерному оснащенні і двома шлюзами для спецназу.

Ці човни не мають по два екіпажі, не несуть постійного чергування. Вони виходять у регулярні походи. Для них більш доречна фраза "надіслати в належні регіони", адже ці човни не завжди знаходяться там, де потрібно, а тільки тоді, коли це потрібно. Дональд Трамп уже використовував такі човни для демонстративної появи на поверхні у відомих портах — для створення переговорного ефекту. У 2017 році USS Michigan (SSGN-727) зайшов у порт Пусан у Республіці Корея після чергового випробування балістичної ракети з боку КНДР і погроз завдати удару по Гуаму. Кім Чен Ин погодився на переговори, які були безрезультатними, але відбулися у 2018–2019 роках. У 2023 році, за президентства Джо Байдена, той самий човен у тому самому порту здійснив такий самий маневр у відповідь на чергове ракетне випробування КНДР. Правда, вести переговори з Кімом американський президент уже не намагався.

Субмарина USS Michigan, фото: U.S. Pacific Fleet

Зараз Дональд Трамп міг застосувати такий самий механізм демонстрації — референс до човнів Ohio з неядерними крилатими ракетами, які вже змогли переконати лідера КНДР бути більш зваженим у заявах на адресу США. Якщо такі човни з’являться у портах, наприклад Балтійського або Чорного моря, вони здатні створити подібний ефект і на російські еліти, які вирішили спертись на КНДР у війні проти України. Адже ці човни здатні у залпі перевищити за ударною силою ядерний боєприпас малої потужності й будь-який досі продемонстрований Росією комбінований ракетно-дронний удар.
Нарешті США мають на озброєнні субмарини SSN — багатоцільові атомні підводні човни класу Virginia, Seawolf і Los Angeles. Virginia є найновішим проєктом, Seawolf — обмеженим за чисельністю, але технічно досконалим, а Los Angeles — найчисельнішим і поступово виводиться з бойового складу. Ці човни озброєні торпедами і крилатими ракетами "Томагавк" у звичайному спорядженні. Вони не несуть ядерної зброї, але відіграють критичну роль у боротьбі з ворожими підводними човнами та в супроводі надводних бойових груп. Це найменш ймовірні кандидати на роль "ядерних човнів Трампа", адже призначені передусім для війни на морі. Проте велика кількість цих човнів — приблизно півсотні в боєготовому стані — і їх регулярне перебування у походах і передислокаціях дозволяє швидко здійснити демонстрацію присутності, наприклад, в Арктиці, яку російські еліти перетворили на геополітичний фетиш і навіть долучили до нього Китай, який проголосив себе "приарктичною державою".

Привести до тями російських аятол: відповідь Трампа

Повідомляючи світ про наказ двом ядерним підводним човнам прибути у належні регіони, Дональд Трамп сказав, що більше не буде ігнорувати "безвідповідальні заяви таких людей, як Мєдвєдєв". На такому рівні міжнародних комунікацій важливі нюанси. Чи є Путін такою людиною, як Мєдвєдєв? Може, брати Ковальчуки і Ротенберги? Лавров і Володін? Крок Трампа адресований не просто Мєдвєдєву, але російським елітам, які впливають на політику РФ. Але Мєдвєдєва обрано як об’єкт публічної порки на очах інших представників російських еліт.

Зроблено це було Дональдом Трампом напередодні запланованого візиту до РФ спеціального представника американського президента Стіва Віткоффа. Його самі ж росіяни запросили поговорити щодо виконання Росією оновлених вимог Трампа. Запрошення росіяни супроводили новим завзяттям в атаках на Україну і заявами Мєдвєдєва, що збурили Дональда Трампа.

Тому існував зв’язок між реакцією Кремля на переміщення американських підводних човнів і готовністю США вкотре слухати російські пропозиції. Кремль не наважився продовжувати ядерну риторику. Прес-секретар Кремля після кількаденних роздумів повідомив журналістам, що Росія відповідально ставиться до заяв на тему ядерної зброї, але треба слухати тільки Путіна і міністра закордонних справ, які єдині уповноважені робити ядерні заяви. Решта — це особисті позиції "громадських діячів".

Такі коментарі з боку Кремля вже робились — мовляв, треба сприймати ядерне ток-шоу РФ як нормальне і слухати тільки Путіна або ж міністра закордонних справ. Тільки один раз за останні роки Міністерство закордонних справ РФ публічно гасило тон висловлювань Путіна. Це сталось на початку травня 2022 року, коли російський посол у США через Newsweek переказав писані правила російської ядерної доктрини, які виглядають цивілізовано. Посол сказав, що висловлювання Путіна не повинні інтерпретуватись як такі, що виходять за їхні рамки.

Перед тим Путін грозив "нечуваними в історії наслідками" і "миттєвими зустрічними ударами у відповідь" тим, хто допомагає Україні, підвищував рівень готовності російських ядерних сил — до неіснуючого в російській ядерній доктрині. Все це дозволило РФ у першій половині 2022 року на кілька місяців подовжити західний мораторій на постачання Україні польової артилерії і бронетехніки, обмежити постачання легким озброєнням для партизанської війни. Але коли західне рішення про масштабну військову допомогу Україні для локалізованої сухопутної війни було прийнято, Путін змінив тон, і російський посол у США сказав, що слова російського президента було неправильно інтерпретовано.

Цього разу з Кремля пролунало небажання "втягуватись у полеміку". Це можна зрозуміти як готовність вимкнути ядерне ток-шоу. Мєдвєдєва було кваліфіковано як одного з "громадських діячів". Можливо, Кремль готовий позбавити його офіційних посад, якщо це буде потрібно для порятунку відносин зі США. Але зовсім не схоже, щоб публічне міжнародне пороття Мєдвєдєва надихало "таких людей, як Мєдвєдєв" на вершині російської влади. Теоретично, вони б могли легко скинути його з кремлівської вежі як жест доброї волі по відношенню до США. Але це означало б, що наступним може бути будь-хто з них, якщо так захоче Дональд Трамп.

Це навіть сильніше за боєголовку W76-2, потужності якої достатньо для зупинки російських ядерних провокацій, однак замало для початку тотальної ядерної війни. Ніхто з "таких людей, як Мєдвєдєв" не стане захищати особисто Мєдвєдєва від, умовно кажучи, ядерних субмарин Дональда Трампа, якщо особисті ризики в Кремлі стають занадто високими. Якщо верховний російський аятола буде віддавати на публічне західне пороття своїх вірних аятол, це неминуче призведе до краху режиму. Раніше вважалося, що крах путінського режиму є табу для США. Вірогідно, так і залишається, але вже не розповсюджується на ситуації, коли цей режим погоджується сам себе знищити.

Це точка суттєвої вразливості путінського режиму. Тому "наїзд" всесильного Трампа на нікчемного Мєдвєдєва, підкріплений маневрами ядерних субмарин, може бути зовсім не емоційним кроком, а холодною пропозицією на адресу Путіна: або розвалити власний режим власними руками, або змінити політику. В даному випадку — політику щодо війни проти України. Її, на думку Дональда Трампа, Путіну потрібно припиняти негайно. Або ж, як варіант, пожертвувати сьогодні Мєдвєдєвим, завтра — кимось ще.

Кремль згадав про "Орєшнік": причини та наслідки

Кремль вирішив змістити фокус. Спочатку Путін заявив про початок серійного виробництва "Орєшніка", потім російське Міністерство закордонних справ зробило заяву, що РФ "більше не вважає себе зв’язаною зобов’язанням утримуватись від розгортання наземних ракет середньої і меншої дальності". РФ апелює до терміна з договору, який втратив чинність, але все ще на слуху. І в цьому контексті мова йде саме про "Орєшнік", адже інших неядерних ракет "середньої і меншої дальності", якими б РФ могла привернути увагу США і Європи, не існує.

Неядерний російський "Орєшнік", за задумом Кремля, вірогідно мав би створити політичний фурор, подібний до того, який радянські ядерні SS-20 створили наприкінці 1970-х і змусили США робити радянській імперії пропозиції щодо роззброєння. Тоді вони, які зрештою привели до появи договору, що забороняв в Європі американські й радянські ракети в діапазоні від 500 до 5500 км, який через особливості переговірної термінології 1980-х досі часто іменується, особливо росіянами, "середньої і меншої дальності".

Фурор зробила радянська балістична ракета "Піонер" у мобільній колісній пусковій установці, класифікована НАТО як SS-20. Це була недороблена мобільна міжконтинентальна балістична ракета, здатна надійно доставляти ядерне корисне навантаження порядку півтори тонни на "проміжну" дистанцію від кількох сотень до кількох тисяч кілометрів. Радянська імперія на той момент мала на озброєнні в європейській частині стаціонарні балістичні ракети (МБР) дальності в кілька тисяч кілометрів технології 1950–1960-х, які так і не доїхали до Куби. Але SS-20 мала новий технологічний рівень і потенціал мобільної міжконтинентальної балістичної ракети. У 1980-х "Піонер" був дороблений до МБР "Тополь", яка доставляла трохи менше тонни на порядку 10 тис. км. У 1990-х з’явився "Тополь-М" (SS-25), який доставляв уже більше тонни на ту ж дистанцію. У 2000-х РФ довела цю лінію до "Ярсу" (SS-27) з приблизно тією ж енергетикою, але більш технологічною і з головною частиною, що розділюється.
Нарешті "Ярс" РФ намагалась у певній кількості знову перетворити на ракету проміжної дальності, подібну за бойовими функціями до SS-20. Проєкт виявився безглуздим — занадто коштовним для такого бойового навантаження і такої дистанції в сучасних умовах обмежень виробництва. Справа у тому, що РФ генетично і хронічно мала дефіцит носіїв ядерної зброї. Вся лінія ракет SS-20/25/27 вироблялась і виробляється на одному заводі. Тому відволікати виробничі потужності на те, щоб лякати європейців замість того, щоб лякати американців, було вирішено в Кремлі непотрібним.

Той аргумент, що "Рубєж" був порушенням ще чинного договору про ракети середньої і меншої дальності, був прикриттям концептуального провалу. Коли РФ вирішила експериментувати на початку 2010-х з наземним базуванням морської ракети "Калібр", що було порушенням договору, це не стало перешкодою. З 2012 року США постійно попереджали РФ про порушення і вимагали скасувати проєкт. Але РФ відповідала, що це дозволений "Іскандер-К" меншої дальності, та ігнорувала американські попередження. Адміністрація Барака Обами з цим мирилася, але Дональд Трамп при першому обранні зробив це питання одним із пріоритетних. Його адміністрація встановила термін у кілька місяців на виправлення Росією ситуації з дотриманням договору, після якого США, за відсутності російської реакції, з договору вийдуть. Це був перший дедлайн, встановлений Дональдом Трампом для РФ.
Росія не повернулась до виконання договору, і у 2019 році США за рішенням Дональда Трампа з нього вийшли. Після цього з’ясувалося, що проблема дефіциту носіїв існує для РФ не тільки щодо ядерних балістичних, але й неядерних крилатих ракет. Тобто виявилось, що проблема РФ — у кількості "Калібрів", які вона може виробити, а не в тому, де їх базувати. Виявилось, що РФ не було сенсу провокувати США у такий безглуздий спосіб, але вони це зробили.

РФ після виходу США з договору про ракети середньої і меншої дальності намагалась зупинити розробку американських і європейських ракет у такому діапазоні. Кремль проголосив, що буде дотримуватись самообмежень у рамках договору, що втратив чинність, доки США не будуть розміщувати такі ракети у важливих для РФ регіонах. У цьому контексті згадувались Європа і Далекий Схід. В останньому випадку РФ скоріше вболівала за інтереси Китаю.

При демонстрації "Орєшніка" у листопаді 2024 року РФ не робила жодних заяв щодо зняття самообмежень на виконання втратившого чинність договору про ракети середньої і меншої дальності. Проєкт "Орєшнік" виявився ще безглуздішим, ніж "Рубєж". Ракета має дуже великі проблеми при пусках на мінімальну дистанцію — навіть тисячу кілометрів. Вони катастрофічно неточні. Корисне навантаження приблизно у тонну не дозволяє досягти кращої бойової ефективності, ніж одна надзвукова Х-22 або два балістичні "Іскандери-М", але за порядок вищої вартості (десятки мільйонів доларів замість мільйонів). І робити це доводиться, відволікаючи виробничі потужності на виробництво "Ярсів", або ж боєзапас "Ярсів" і "Тополів", якими з великим напруженням РФ намагається утримати баланс стратегічних озброєнь зі США.

Тепер, після маневрів ядерних човнів Дональда Трампа, Путін вирішив нагадати про "Орєшнік", а російське Міністерство закордонних справ "підсвітило" це нагадування заявою про те, що нарешті РФ не буде дотримуватись самообмежень щодо ракет середньої і меншої дальності.

Що трапилось? Те, що у РФ немає інших неядерних засобів привернути увагу США та увести взаємний діалог від необхідності припинення бойових дій. Єдина цінність "Орєшніка" як зброї — у тому, що його запуск реєструється американськими системами раннього попередження про ракетний напад, і це, за практикою взаємодії ядерних держав, вимагає комунікацій, які незалежні від усіх інших обставин.

Нагадуючи про "Орєшнік" і забутий договір, РФ намагається сказати, що готова його не запускати (і хотіла б, адже невідомо, чи він знову полетить), якщо Україна не отримає нових ударних систем у діапазоні від 500 до кількох тисяч кілометрів і не буде використовувати їх по території РФ. Це та сама історія, що й натяки Росії на можливість повітряного перемир’я — готовність припинити повітряні атаки по українських містах, якщо Україна не отримає додаткових можливостей повітряних ударів по військових цілях у РФ.

Це важливий результат припинення ядерного ток-шоу РФ після кроків США. Це означає, що РФ уже не зупинить ядерною риторикою новий етап військової допомоги Україні і не обмежить її використання по цілях на території РФ, якщо логіка війни цього вимагатиме.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.