Оприлюднили текст радіодиктанту національної єдності-2023 "Дороги України"

Про це повідомляє Суспільне Культура та Українське радіо.

Зазначається, що цьогорічний диктант називався "Дороги України". Його авторкою стала поетеса, перекладачка, авторка прозових творів, лауреатка Шевченківської премії Катерина Калитко, а текст читав актор театру та кіно Олексій Гнатковський.

Головна мета радіодиктанту - об'єднати всіх українців як в Україні, так і за її межами.

Надіслати написаний диктант паперовим листом можна було до 29 жовтня або на електронну скриньку до 11 години ранку 30 жовтня.

Результати радіодиктанту оголосять у грудні, коли опрацюють усі листи.

Дороги України

Дороги України — переплутані нитки любові. 

Перший теплий вітер зустрічає на ізюмській трасі з її безсонним рухом. У знищеному селі обіч — весна: обвуглене збіжжя, що тліло всю зиму, випускає вперті паростки скрізь по руїнах зерносховища. Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти: зелено-чорний прапор. За нею темніє згорілий танк. Ще далі, на обрії, вийшов орати трактор. Влітку вирви на цьому полі обростуть по краю шавлією.

У бганках подільського ландшафту виблискують кольоровими мозаїками хати з мальованими віконницями. Волоські горіхи схиляються, гладять лобове скло. Авто стрибає з горба в долину, і серце стрибає, і хочеться сміятися.

Дерева по коліна у воді перед вцілілим пішохідним мостом через Десну в Чернігів. При воротях із лебедями та левами по селах Полтавщини мліють відра яблук та абрикос. Над Хаджибейським лиманом засмагла пара порається коло старої лози у вечірньому світлі — схоже на народну ікону. Фари вихоплюють кам'янички в садках на околиці Львова: тут легко уявити вечірні збори підпільного товариства чи стрілецький картярський гурток. Ластів'яча зграя виграє над мокрою левадою при самому кордоні.

Підірвані мости лежать животами у своїх ріках — і ріки обіймають їх. Блакитне вечірнє світло і пилюга стоять над жнивними полями. Тремтливі вогні далеких жител, клубки туману над потічками у видолинках. Барвисті гори гарбузів між ріллі, і кукурудзи до пізньої осені виструнчені на городах стійко, бо на зиму люди вкриють ними стіни домів.

Дороги України — переплутані нитки любові: подекуди перерубані, але знову зв'язані у вузол, аби бути ще міцнішими. Немає нічого красивішого, ніж їхати крізь усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської, і знати: наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом.

• 77-річна львів’янка Христина Гоянюк, яка вже 23-ий рік поспіль бере участь в письмовому марафоні національної єдності, стала єдиною українкою, яка не пропустила жодного радіодиктанту з моменту його заснування.