Овсяннікова буде новим голубом миру ФСБ

Тільки після гучних ляпасів і осуду агенція “Інтерфакс-Україна” відмінила цю ганьбу. Але це був не жарт і не фейк, анонс вправляння мізків “укрофашистам” висів на сайті видання.

Бридко і огидно посеред війни дати голос редакторці одної із найдосвідченіших пропагандисток Кремля. Ще тіла загиблих маріупольців не знайшли і не поховали належним чином. Ще не розібрані повністю завали зруйнованих будинків, а медійне ДРГ держави-окупанта лізе в наші голови. Цього разу ми попередили цю диверсію, але не факт, що цього не буде вдруге в іншому місці. І я прошу тих, хто це придумав і організував про одне: “Схаменіться!”.

У нас ідуть тяжкі бої за Донбас, нам невимовно тяжко рятувати наш Південь від окупації і грабунку російськими окупаційними військами. Жоден не відчуває себе справді в безпеці у Львові, Києві, Харкові. Мої знайомі із передмість Києва, ті хто повернулися додому у пограбовані домівки не можуть спати, бо є страх до кісткового мозку, що ворог прийде удруге…

Зустрічами із Овсянніковою нам просто лоскочуть нерви. Нерви тих, хто став логістом війни, хто воює з російською пропагандою у світі на всіх фронтах. Тих, хто втратив рідних. Тих, у кого немає дому і все життя вмістилось у рюкзак за плечима. А найбільше питань ці запрошення російських пропагандисток викликають у тих, хто зараз у гарячих точках. Поки я писала цей текст мені написав морпіх з Авдіївки і доброволець з запорізького напрямку. “Це який довбодятел придумав, Марино?”, — написали два моїх друга. І коли я пояснила, що прес-конференції не буде, один влучно зауважив: “Це те саме, що пустити Геббельса в синагогу”.

Білявка з глибоким декольте явилась західному світу 14 березня. Саме за день до цього Євген Малолєтка та Мстислав Чернов зробили кадри бомбардування росіянами пологового будинку в Маріуполі. Це були останні фото наших репортерів із міста — їх шукали кадирівці і ГРУ. Але ефект цих фото був неймовірним: світ нарешті почав ворушитися і висловлювати підтримку Україні словом, зброєю, першими санкціями.

І російська пропаганда зробила хід конем. Випустила таку собі гарненьку жіночку з плакатом NO WAR за спиною Єкатєріни Андрєєвої. Так багаторічна редакторка новин на Пєрвом каналі типу протестувала проти кремлівської пропаганди.  Цікаво, що персональна історія мадмуазель була підкріплена зізнаннями, що я ж теж наполовину українка. Овсяннікова різко згадала, що у неї біологічний батько українець, а сама вона навіть народилась у Одесі. І полетіли виступи в міжнародних ЗМІ, добрі німці навіть прилаштували її позаштатним репортером з питань Росії та України у видання Die Welt. Новий статус дозволив Овсянніковій регулярно вмикатись в ефіри популярних європейських ЗМІ і розповідати про жахливі санкції проти росіян за агресію в Україні. Що мама вмирає без європейських ліків. А рідна доця не може купити обіди в школі через віртуальну карту.

Культурні і медійні ДРГ росіян з українським корінням сильно активізувались у травні. Коли стало зрозуміло, що американському ленд-лізу таки бути. Ембарго на російську нафту, хоч і в дещо кастрованому вигляді — теж буде ухвалено. А головне — ніхто не збирається здаватися всередині України. Скоріше так — люди не збираються і змушують владу зважати на їхню думку. Саме так у Госдумі колишній виходець із Одеси Анатолій Вассерман зробив заяву, що полонених “азовців” треба заборонити обмінювати. А недавно на Канському кінофестивалі ще один напіввареник Кіріл Сєрєбрєнніков заявив, шо скасовувати російську культуру не можна і загалом світ має допомогти матеріально….вдовам російських загарбників, які стали півлітровими баночками в Україні.

Все це робиться для того, аби не дуже розумний європейський споживач таких меседжів урешті плюнув. І сказав: українці і росіяни дуже схожі між собою, там купа сімей має спільне походження. Хай розбираються між собою. Боротися з цим тяжко, але українці за останні три місяці дуже чітко пояснюють, що ми ніякий не один народ. І отакі перевертні — це типові рашисти, консерви глибокого залягання.

І от, коли зовнішній світ поступово починає розуміти, хто такий українець і чому з його думкою треба рахуватися — до нас запрошують з лекціями Овсяннікову. Хоча чого дивуватися, коли влада прилаштувала біля себе медійних ляльок Медведчука і не бачить у цьому нічого поганого?

Нерви українців, які тягнуть на своїх спинах усі труднощі війни, не залізні. Я не знаю, хто вигадав цей креатив з Овсянніковою. ОПУ, СБУ, Арестович, Подоляк? Але це уже просто занадто. Лише вчора стало відомо, що війна Росії проти України вбила 32 медійника — це журналісти при виконанні, це наші колеги, до яких окупанти прийшли додому, це ті, хто пішов у ЗСУ. Про який майстер-клас від Овсяннікової ми хочемо почути? Як спеціально розстріляли фотокореспондента Макса Левіна? Як загинули під Ізюмом два прекрасні медійники Саша Махов і Макс Мединський — прекрасні чоловіки, які служили в 95-ій бригаді?

Запрошення російських консерв у Київ — це те саме, що піти і висякатись  у синьо-жовті стяги над могилами наших захисників. Їх багато зараз, цих свіжих могил — через таких підприємливих жіночок, які не цуралися роками писати сюжети про недолугих, смішних українців, уражених бацилою Бандери і американського імперіалізму. Запрошення росіянок у Київ, який старається жити, але втратив минулу легкість буття — це випустити собі в ногу автоматну чергу. Влада на всіх рівнях має пам’ятати: хочете рейтингів, довіри, любові, не запрошуйте посіпак ворога в столицю країни. Залиште ваші малоросійські сентенції у себе вдома у приліжковій тумбі.

А ворог - це Росія. І Овсяннікова - невід'ємна складова і першочергова винуватиця цієї війни і усіх жертв, які понесла Україна. Уже точно зрозуміло, яким буде новий етап у кампанії зі створення для українців та світу "хароших руских". Вони вводяться в інфопростір "як вовк в овечій шкурі" та тоненько маніпулюють. Вони пролізуть десь знову — стежте, де шкірка буде тоненькою. А совісті — нуль.