Американці зовсім не бояться старих облич

Який все ж таки гігантський розрив у рівнях медицини між США та Україною — навіть складно гіпотетично уявити, щоб в Україні за посаду президента на виборах боролись два 80-річні чоловіки. І навіть не те щоб за найвищу посаду, а взагалі за будь-яку. Складно навіть уявити 80-річного українського політика байдуже якого рівня.

Зрештою, в Україні 80-річні взагалі б не боролись, бо вже були б мертвими років з двадцять, згідно з середньою тривалістю життя у нашій країні.

Читайте також: Байден vs Трамп: дебати – ще не політика

Що ще вражає — тривалість політичної кар'єри Джозефа Байдена. Він став політиком загальнодержавного рівня у 1972-му році, коли його обрали сенатором. Через 10 років після Карибської кризи й в розпал війни США у В'єтнамі. Уявіть, те, про що ми дивимось в ютубі в роликах "Історії без міфів" - Байден брав у цьому участь як активний політик. 52 роки вже бере.

А у свої перші президентські перегони він вступив у далекому 1988 році, Україна ще навіть не здобула незалежності. І, до речі, був змушений зняти свою кандидатуру, бо знаєте чого? Бо журналісти розкопали, що в нього були погані оцінки в підготовчій школі, а він у передвиборчій кампанії прибрехав, що були кльові. І ще сплагіатив декілька шматків у своїх промовах. В Україні розкопали, що кандидат був двічі засудженим і нікого це не зупинило.

І тут, окрім медицини, можна ще схилити голову перед американцями за їх нетерпимість до брехні та орієнтацію на кращих людей з доброю репутацією й орієнтацією на свою країну.

Американці зовсім не бояться старих облич і довіряють їм долю своєї країни. Натомість старі обличчя в США достойно проходять усю політичну кар'єру, не спокушаючись на швидке збагачення чи узурпацію влади.

Читайте також: Байден буде боротися

І так не тільки у США. Макрон у 2014-му році вже був міністром економіки та фінансів і активним політиком. Шольц — міністром праці у 2007-му і потім ще міністром фінансів також. А ким були наші міністри 10 років тому? Чи 15? За будь-якого президента з часів незалежності. Звісно, що Шольц чи Макрон мають абсолютну компетенцію говорити про світову політику і долю України у тому числі, бо це їхня робота вже як мінімум десятиліття.

Проведіть мисленнєвий експеримент і уявіть, що вас, де б ви там зараз не працювали, через 5 років призначать міністром цілої галузі чи керівником СБУ. Що ви відчуєте, радість чи страх? Є такий жарт, що якщо людині запропонувати посаду президента США, то дурний зрадіє, нормальний задумається, а розумний вистрибне у вікно. Оце воно.

Читайте також: Дебати у США: Американці живуть у своєму світі

Спостерігаючи це все, стає до гіркоти прикро за український політичний процес, де політичні сезони змінюються, наче модні тренди, люди просто виникають нізвідки й потім пропадають безслідно також. Що студентські активісти так і залишаються у минулому, відтерті ліктями пролобійованих великими грошима бандитів, комерсантів чи акторів.

Уже десятиліттями Україна є проєктом, яким керують менеджери, що змінюються кожних 5 років. А будь-який проєктменеджер скаже, що від цього ефективність управління проєктом і контроль за ним дуже страждають. Бо тільки потратив рік чи два на освоєння і навчання, як вже треба збиратись, бо іде нова команда нового лідера. Або швиденько пакувати валізи та втікати. Ота наша люстрація старих політиків була наче і непоганою ініціативою, але зараз виглядає так, що з водою виплеснули й немовля. А ми постійно хочемо нових облич, наче підбираємо якийсь випадковий код на замку. А що як цього разу повезе.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.