Битва за Стамбул

Після заяви Путіна про прямі переговори в Стамбулі, Володимир Зеленський відповів пропозицією прямої зустрічі після перемир’я з понеділка. Ставки ростуть, але що на кону і які небезпеки Стамбула для нас?

9 травня цього року було точно не про перемогу над нацизмом. Кожна зі сторін проводила свою міжнародну мобілізацію на підтримку своїх позицій. Виходячи з того, як Путін хизувався візитом Сі, святкування для нього було важливим саме через демонстрацію його підтримки у світі. На жаль, йому це вдалось, хоч і не повною мірою. Присутність Китаю і Бразилії — важливий сигнал, що жодні невинні жертви України, жодні санкції не є для них аргументом. Не було Моді, через зрозумілі причини, але те, чий він союзник — він демонстрував в окремому візиті. І не було Ердогана, що пов’язано з його бажанням грати нейтральну сторону. Європейських міньйонів типу Фіцо чи Вучича можемо не рахувати. Путін довів, що після всього, що він натворив — він не ізольований.

Читайте також: Не маю сумніву, що Путін обере війну. І програє

Наша сторона проводила свою мобілізацію. До нас приїхали Стармер, Макрон, Туск і Мерц — ключові лідери Європи. Це був важливий сигнал, що Європа нас не кине. Був ще колективний дзвінок Трампу, але це більше про символізм чим про конструктив. Ми також отримали публічну підтримку у вимозі до Путіна оголосити перемир’я з понеділка. Фактично, за більше ніж 3 роки війни особливо нічого не змінилось, за винятком хіба що  США, які стали публічно говорити те, що раніше робили підкилимно. Тож значною мірою битва за Стамбул буде десь такою, як і у 22-му році, і результати теж будуть схожі.

Насправді на фоні всіх цих заяв втрачається сутність, а в ній нічого нового. Путін не змінив жодних своїх вимог, і тема Стамбула лунала від початку цього року в форматі "вертаймось до тих домовленостей". Ми ж, як тоді, так і зараз не розглядаємо нічого подібного з тих старих запропонованих умов. 

У цій битві цінність прямої зустрічі та перемир’я вийшла на перше місце, хоча жодних зрушень в умовах завершення війни — не має. Тому за фактом — це продовження битви за Трампа, де кожна сторона намагається перекинути вину за зрив мирних ініціатив на іншу. Але в цій ситуації є великі ризики для нас.

Читайте також: Чи варто Зеленському їхати до Стамбула

Останні заяви Трампа і новини з його оточення свідчать, що він втомився і не вірить в можливість досягнути миру. Тому він плавно намагається вийти з цієї історії. Але вийти треба, як завжди, "з перемогою". Пряма зустріч з Путіним — дасть йому цей шанс. Він зможе сказати: "Я посадив їх за один стіл, але вони не захотіли домовитись. Тому я зробив все, що міг". 

Це не буде катастрофою для нас, і не буде перемогою для Путіна. Вихід Трампа зі спроб завершити війну, як мінімум, збереже багато нервів всім жертвам пропаганди, що він нас здасть. Зброю ми будемо отримувати в рахунок Фонду з рідкісноземельних металів, і з європейських коштів. На жаль, жорстких санкцій проти Путіна теж не буде. Все інше буде вирішуватись на полі бою і на ринку нафти.

Я думаю, ситуація буде наступною. Перемир’я з понеділка не буде. Зеленський таки поїде в Стамбул. Путін не поїде, але відправить якихось міньйонів. Буде зустріч між нашими дипломатами й цими міньйонами за посередництва турків та американців. На зустрічі нічого не вирішиться. Сторони звинуватять один одного в зриві мирних ініціатив. Далі літня кампанія з утилізації російського м’яса на фронті. 

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист