Булгаков, Висоцький та інші
Булгаков. Висоцький. "Антипутінські ліберали" Росії. Що спільного між цими, здавалося б, різними явищами?
Усі вони — прояви одного й того ж інструменту влади.
У Кремлі завжди добре розуміли: якою б потужною не була пропаганда й репресивний тиск, неможливо змусити всіх любити владу й вірити їй. Завжди існуватиме частина суспільства — з політичних чи психологічних причин — внутрішньо нелояльна, навіть якщо мовчазна.
Залишати цю групу поза контролем небезпечно. Тому для неї роками плекали й розкручували образи "опозиційних" діячів культури та політики — таких, що насправді не становили загрози системі.
Ба більше, ці образи часто свідомо конструювалися як "інші", альтернативні, щоб впливати саме на тих, хто не піддавався прямій пропаганді чи відкритому тиску.
Читайте також: Гниль "русского міра" оточила зусібіч
У цьому й полягає секрет популярності нібито антирежимних булгакових, висоцьких, явлінських.
Ті, хто й сьогодні прагне ними захоплюватися або захищати їх, без зусиль знайдуть ознаки "інакшості", дистанції від влади, критичного погляду. Але варто пам’ятати: саме влада ці ознаки сформувала, дозволила й підтримувала — рівно настільки, наскільки вони були їй потрібні.
Про автора. Володимир В'ятрович, історик, народний депутат України.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе