Ірина Цілик про расизм російської журналістки Ринської

Сьогодні багато хто шоковано постить скрін із дописом кінченої істоти Божени Ринської, скандально відомої російської журналістки, що зараз живе в Ризі

Зміст

Ну, я теж була вражена. Все думаю, що мені важко собі уявити, аби в Україні хтось із більш-менш публічних людей, навіть з дуже упоротими поглядами, міг вивергнути настільки рафінований приклад расизму і фашизму. А ця може. І знаєте, чому? Бо її ніхто досі не зупинив.

Я в Ризі була лише одного разу, у 2019-му, здається. Мені дуже сподобалося місто, але вразило відчуття, наскільки ж там русскім духом пахне.

Ні, я не про засилля російської мови. Траплялися якісь цілком матрьошечні ресторани з цитатами із радянського кіно в назвах страв тощо. І такого було немало. Поняття не маю, як там зараз, але ось близька мені людина нещодавно провела два тижні в Таллінні, і поділилася з сумом такими самими враженнями.

Читайте також: Як деякі українці припинили боятися за свою репутацію та полюбили Пушкіна

Толерантність прекрасних жителів крихітних країн Балтії може все ж зіграти з ними дуже погану гру. Кожна матрьошка містить в собі чимало неприємних сюрпризів, а всі разом вони утворюють такого собі троянського коня, з якого весь цей русскій гній може политися в один момент назовні.

Все це вже було. Друзі, навіщо ж ви толеруєте... Риторичне, звісно.

А, загалом, таке відчуття, що ця гниль оточила тупо зусібіч. В Молдові, Сакартвело, країнах Балтії. Та й у Центральній і Західній Європі, що тільки кліпають очима. Ай, та коротше. Самі бачите.

Джерело

Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2024, середа

25 грудня