Карта бойових дій за період 29 січня – 5 лютого: ЗСУ стабілізували фронт, під Покровськом б’ються за кожний метр

У січні окупанти захопили 326 км² України – це найменший показник за останні пів року. Попри те, що швидкість наступу рашистів упала, не зменшились темпи ЗСУ з їх ліквідації. Так, у січні наші воїни практично повторили грудневий рекорд, знешкодивши понад 48 тис. окупантів. Окрім того, Сили оборони встановили два абсолютно нові рекорди – підірвали майже 3 тис. автотранспорту та збили понад 2,5 тис. безпілотників тактичного рівня. Якщо у випадку дронів це значний прорив для ЗСУ, то велика кількість знищених авто пояснюється значним зменшенням на фронті бойових броньованих машин і танків. Відтак ми знищуємо все інше, чим окупанти намагаються дістатися до лінії фронту.

інфографіка. Фото: Еспресо

інфографіка. Фото: Еспресо

Новопавлівський фронт – повільна стагнація

Після окупації Великої Новосілки росіяни так і не зуміли розвинути свій успіх і застрягли у містечку, де їх розносить наша артилерія. Яка, до слова, останнім часом значно поповнила запаси боєприпасів. Кількість боїв на цій ділянці фронту скоротилася в рази. Рашисти проводять перегрупування – частину сил перекидають на Покровський напрям, а частину готують до нових наступів. Ймовірно, перспективними для них будуть напрямки в обхід Великої Новосілки, зокрема з Рівнополя на Новосілку з лівого флангу, а також з Роздольного на Багатир із правого. Принаймні цього тижня їхня активність була саме на згаданих ділянках.  

Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: Еспресо

На вістрі посткурахівського фронту вже кілька тижнів тривають бої за село Дачне. Ворог поступово підсувається до села зі сходу та півдня, а також зайняв його північну частину. Втім, поки ЗСУ тримають лінію фронту вздовж однієї з приток річки Сухі Яли, захисники Дачного можуть почуватися у відносній безпеці й не боятися оточення. Адже мають забезпечену логістику з боку Улаклів і водночас шлях для відходу.

Тепер стійкість нашого виступу на посткурахівському фронту залежить від того, наскільки довго ЗСУ вдасться тримати оборону в Андріївці. Саме за неї зараз точаться найбільш запеклі бої. Вже кілька тижнів росіяни намагаються закріпитися на східних околицях села та накопичити там достатньо живої сили для того, щоб почати повноцінний наступ. На карті схематично позначено зони їхньої концентрації. Однак Сили оборони втримують під своїм контролем майже все село, а також під вогневим контролем велику територію за його межами.

Не маючи достатньо сил для штурму села в лоб, окупанти намагаються обійти його з півночі. Раніше вони перерізали дорогу в районі Петропавлівки, а цього тижня зуміли пробитися ще далі на захід, до села Срібне, перед цим окупувавши Новоандріївку. На сусідній ділянці фронту рашисти вже третій тиждень намагаються прорватися з Новоєлизаветівки до Надіївки та мають тут незначне просування. Цей напрямок біля Срібного та Надіївки зараз є тараном, використовуючи який, зс РФ пробиваються на захід до Дніпровської області та до Новопавлівки. Що далі вони заглиблюються, то складніше ЗСУ буде утримувати укріпрайон біля Андріївки та Костянтинополя. Одночасно ворог зміцнює свій лівий фланг наступу на Покровськ. 

Покровськ у центрі уваги росіян

Попри те, що впродовж тижня на обох флангах і на 50-км протяжності Покровського фронту відбулось понад 450 боєзіткнень, темпи просування окупантів є мінімальними. А отже, Сили оборони після зміни командувача та певних перегрупувань зуміли налагодити ефективну оборону й навіть проводять локальні контратаки. Сподіваємось, що все це сталося не надто пізно.

Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: Еспресо

На лівому фланзі росіяни третій тиждень б’ються за село Котлине. Вони зайняли більшу частину населеного пункту, але все ще не можуть захопити його повністю. Крім того, наші військові здійснюють механізовані наскоки до села. Натомість Сили оборони здійснили низку атак в районі Удачного, де окупанти не зуміли досягти практично нічого, враховуючи, який великий ресурс вони спалили тут у боях. Попри все, росіяни мають намір просуватися в напрямку перерізання траси Покровськ – Павлоград найкоротшим шляхом. Наразі їм залишилось 4,5 км, щоб перебити ключову логістичну артерію та завершити оточення міста із заходу.   

Уся ділянка фронту від Котлиного й аж до правого флангу в районі Воздвиженки залишається стабільною. Біля вже повністю окупованої Воздвиженки росіяни продовжують спроби пробитися до іншої важливої траси: Покровськ – Костянтинівка, яку вони вже зараз частково взяли під вогневий контроль. До самої траси їм залишилося близько 1 км, але наразі пройти напряму вони не мають змоги, а тому хочуть розширити лінію фронту. Для цього ворог проривається до траси ще й через село Баранівка, за яке третій тиждень ведуться запеклі бої. Хоча Сили оборони все ще контролюють північні околиці села, але рашисти продовжують наступати в бік траси, вийшовши за межі Баранівки з західного боку.

Часів Яр і Торецьк – останній бій?

У Торецьку за тиждень маже не відбулося змін на карті, крім незначного просування в Неліпівці, де вже кілька місяців лінія фронту коливається між Неліпівкою та Леонідівкою. Попри те, що все місто перебуває в сірій зоні, ЗСУ отримали значне підкріплення та зупинили російський наступ. Міські бої тривають у північній частині Торецька, довкола шахти "Торецька" та селища Кримське. Не факт, що Силам оборони вдасться довго утримувати залишки міста, але кожний день дає змогу краще підготуватися до оборони Костянтинівки.  

Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: Еспресо

У Часовому Яру ситуація доволі схожа. Окупанти поступово видавлюють оборонців із міста. За тиждень вони захопили кілька північних кварталів, просунулись у лісосмузі на південь від центральної частини міста, а також посилили наступ по трасі на Ступочки, щоб обійти Часів Яр і пробитися напряму до Костянтинівки.    

Ворог значно активізувався на Сіверському фронті, вдвічі збільшивши кількість атак. Попри це, на цій ділянці фронту Сили оборони практично непорушно тримають лінію фронту впродовж двох років.    

Лиманський напрямок

Зс РФ зуміли розширити зону свого контролю між Іванівкою та Колодязями та почали штурмувати Білогорівку. Натомість на іншому боці річки ворог не мав ніяких результатів із закінченням окупації Тернів. Південна частина села все ще перебуває в сірій зоні. Темпи наступу ворога на цій ділянці фронту також сповільнилися, а ЗСУ зуміли стабілізувати ситуацію.  

Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: Еспресо

Куп’янський фронт

Натомість триває криза на фронті на північ від Куп’янська. Наші військові не зуміли стримати ворога, який знову форсував Оскіл і вже вдруге окупував Новомлинськ. Таким чином рашисти створили ще один плацдарм і будуть намагатися з’єднати свої війська, щоб розширити зону контролю та зробити її більш безпечною та стабільною, з перспективою перекидання бронетехніки на правий берег. Водночас ЗСУ все ще утримують частину Дворічної, не дозволили ворогу окупувати село Західне. Окупанти натомість просунулись на південь – у напрямку Куп’янська. Тут  вони захопили понад 3 км та підійшли до Кіндрашівки – найбільшого села перед Куп’янськом, за яке буде вестися найближчим часом головний бій. До Куп’янська росіянам залишилось пройти 5 км, але навряд чи вони подолають їх швидко, адже вони підійшли вже до укріплених позицій ЗСУ.

Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: Еспресо

Наразі загрози для самого Куп’янська немає доти, доки росіяни не зможуть створити ще один плацдарм, уже на південь від міста. Поки що їхні спроби форсувати Оскіл у районі Кругляківки – Сенькове були марними, а ЗСУ вдало тримають оборону в Колісниківці та Загризовому, не даючи ворогу розширити зону контролю вздовж берега.

Так чи інакше, але ворог демонструє серйозні наміри на Куп’янськ, а відтак і на значну частину Харківщини, яка може стати одним із пріоритетів у 2025 році.

Курщина без корейців

Після 4-ї спроби масштабного контрнаступу росіяни відійшли та взяли паузу. Лінія фронту залишається без змін. Однак шириться інформація про те, що північнокорейці з великими втратами покинули поле бою. Існує також ймовірність, що після певних контактів нової трампівської адміністрації із КНДР Кім Чен Ин перегляне свою співпрацю із Путіним.  

Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: Еспресо

Російська бензоколонка у вогні

У січні Україна значно посилила свої удари по російській нафтовій та газовій промисловості: горіли нафтопереробні заводи, нафтобази та інші підприємства паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Найбільш удалими були удари по Нафтопереробному заводу у Кстово, Рязанській нафтопереробній компанії та нафтобазах у Воронезькій, Тульській, Калузькій та Саратовській областях. Якщо за весь минулий рік ЗСУ завдали понад 80 атак на нафтову інфраструктуру, то тільки у січні ми вразили понад 20 об’єктів.

Окрім того, були атаковані низка об'єктів військово-промислового комплексу, зокрема Смоленський авіаційний завод та завод "Кремній Ел" у Брянську. Ще кілька вдалих прильотів залишились неоприлюдненими, принаймні наразі. 

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що завдяки ударам ЗСУ по військових об’єктах РФ останнім часом норма витрати боєприпасів окупантів зменшилася практично вдвоє.

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.