Обміняти рідкісноземельні метали на військову допомогу США – непогана домовленість. Колонка Віталія Портникова

Заява президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, що він бажає отримати доступ до українських рідкісноземельних металів в обмін на продовження допомоги Україні, як і слід було очікувати, викликала жваві дискусії в українському суспільстві. Хоча варто нагадати, що ця ідея навіть не є ідеєю самого Дональда Трампа: питання про доступ Сполучених Штатів та інших західних країн до українських рідкісноземельних металів було частиною пропозицій президента України Володимира Зеленського, з якими він їздив до Вашингтону напередодні президентських виборів у США.

І тоді було відомо, що пункт про рідкісноземельні метали зацікавив саме Дональда Трампа під час його зустрічі з українською делегацією. Але мова навіть не про пропозиції Володимира Зеленського. 

Треба усвідомлювати, що сама розробка рідкісноземельних металів у надрах України — це справа досить далекого майбутнього. І пов'язана вона не тільки з закінченням російсько-української війни та хоча б якимись гарантіями безпеки для потенційних інвесторів, але й із технологіями, які мають допомогти мати доступ до цих родовищ. 

Не кажучи вже про те, що більша частина українських рідкісноземельних металів розташована на території, яку окупувала Російська Федерація.

Читайте також: Перший мачо на районі

А от питання військової допомоги Україні — це нагальне питання, від якого буде залежати виживання української держави у наступні роки російсько-української війни. Або ж російсько-українського протистояння, якщо хочете, якщо ви не допускаєте думки про те, що наступні роки будуть роками гарячої фази війни між Росією та Україною. І для забезпечення цієї війни або цього протистояння Україні потрібна військова допомога. А Дональд Трамп, як і інші представники його команди, під час передвиборчої кампанії весь час підкреслював, що не бажає витрачати гроші на повітря, бо Україна все одно не може перемогти Російську Федерацію. Він стверджував, що з Росією потрібно домовлятися, ніякого сенсу витрачати мільярди доларів на допомогу Україні у Сполучених Штатах просто не може бути. 

Ну і тут виникає досить просте питання: якщо Дональд Трамп починає переконуватися, що президент Росії Путін не збирається йти йому назустріч у тих пропозиціях, з якими могла виступити американська адміністрація після обрання Дональда Трампа президентом США та його інавгурації, якщо він усвідомлює, що Путін готовий до багаторічного продовження російсько-української війни і в цій ситуації відмова від допомоги Україні буде очевидною політичною поразкою для Білого дому, то як він має пояснити принаймні тим американцям, які за нього голосували та вірили у слова про "гроші на вітер", продовження і збільшення допомоги Україні? Ну, і тепер ми розуміємо як.

Читайте також: Чи втягнеться Трамп у прокляте коло російської історії

Мова може йти навіть не про реакцію американського президента на позицію російського, а про те, що американці допомагають Україні, щоб у майбутньому отримати доступ до родовищ, які є стратегічно важливими для розвитку американської економіки. Хоча, ніде правди діти, у самих Сполучених Штатах родовища рідкісноземельних металів також поки що не розробляються, і питання того, як це зробити у власній хаті, є актуальними для адміністрації президента Сполучених Штатів і для американського бізнесу.

Так що в самій ідеї обміну доступу до родовищ, я б сказав, дуже теоретичного, на військову допомогу, яка допоможе зберегтися українській державності та українському народу на його землі, немає нічого негативного, проти чого варто було б виступати. Як реально буде відбуватися розробка цих родовищ у 30-ті, 40-ві чи у 50-ті роки цього сторіччя, ми знати не можемо. Не можемо знати, як зміняться технології, не можемо знати, наскільки важливими будуть ці родовища на новому етапі технічного прогресу, але зараз цікавість до цих родовищ, тобто повітря обміняти на реальне залізо — це непогана домовленість з новою американською адміністрацією, якщо взагалі така домовленість буде досягнута.

І тоді можна буде вважати, що цей пункт пропозицій Володимира Зеленського був досить непоганою спробою зацікавити Дональда Трампа оцим економічним повітрям, яке можна обміняти на військове залізо.

Читайте також: Де зустрінуться Путін і Трамп

Ну і, до речі, в американського президента на майбутнє, як і у його наступників, може бути інтерес до відновлення територіальної цілісності України, щоб отримати доступ до ефемерних родовищ цих самих рідкісноземельних металів у Донецькій і Луганській областях. А значить серйозні політичні проблеми у Росії, які рано чи пізно виникнуть, можуть бути якраз використані для відновлення територіальної цілісності України не просто так, а саме тому, що тут виникнуть стратегічні потреби для американської економіки. 

Разом із цим, в цій історії є і певна небезпека, до якої теж варто ставитися серйозно: це зміна характеру відношення західного суспільства до війни.

Якщо ми погодимося, що це війна за ресурси, ми таким чином потрапляємо у справжню пастку російської пропаганди. 

Адже в Кремлі весь час говорять, що мова зовсім не йде про український суверенітет, про українську мову, про український народ, тому що ніякого українського народу не існує, ніякої української мови не існує, Україна вигадана держава, це просто звичайнісінькі росіяни на російській землі.

Але виникає питання: а навіщо взагалі Заходу тоді було вигадувати якусь Україну і підтримувати її існування в ситуації, коли всім все ясно — це звичайна Росія з Києвом, матір'ю міст російських, на чолі? А тому, що Сполученим Штатам потрібні родовища. 

Читайте також: Келлог хоче виборів

І виходить, що Захід бореться за родовища рідкісноземельних металів, у той час як Росія бореться за рідненьку російську землю.

А українці, які захищають свою державу, - це звичайнісінькі наймити Заходу, які просто допомагають Дональду Трампу та американським олігархам отримати доступ до справжніх російських родовищ. Це саме те, що росіяни будуть доносити і своїм співвітчизникам, і своїм прихильникам на Заході весь наступний час. Бо коли ти чуєш це від американського президента, ти кажеш: бачите, ніхто не говорить про суверенність, ніхто не говорить про право України вступити до НАТО, ніхто не говорить про якісь гуманітарні проблеми чи про права української мови та культури - ні, мова йде про родовище.

Тому, погоджуючись з американським президентом щодо обміну економічних пропозицій на військову допомогу, нам потрібно пам'ятати, що наша позиція має залишатися незмінною. Ми воюємо за суверенітет нашої країни, за те, щоб українці залишалися вдома, і за те, щоб українці залишалися українцями.

Бо якщо цей мотив зникне з російсько-української війни, тоді хтось рано чи пізно домовиться про родовища на території України за нашою спиною. І тоді переможцем стане той, хто зробить більш вигідну пропозицію щодо використання тих родовищ, які є на українській землі, всім зацікавленим сторонам. 

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.