Келлог хоче виборів

Келлог підкреслив, що такі вибори могли б відбутися після досягнення тимчасового перемир'я в Україні, і, очевидно, їхній переможець тоді був би головною фігурою у досягненні домовленості щодо довгострокового миру між Україною та Росією.

Однак Келлог не виключив, що вибори можуть відбутися і без досягнення попередніх домовленостей щодо закінчення воєнних дій. Він сказав, що «краса демократії» - саме у проведенні таких конкурентних виборів.

Демократія дійсно має красу. Однак залишається абсолютно незрозумілим, яким чином Кіт Келлог та його шеф Дональд Трамп бачать реальне проведення виборів в Україні до закінчення бойових дій.

По-перше, українська Конституція прямо забороняє будь-який електоральний процес в час, коли діє воєнний стан. А уявити собі скасування воєнного стану в ситуації, коли українські війська продовжують стримувати наступ російської армії на свої території, а сама Україна постійно знаходиться під загрозою ракетних ударів і ударів безпілотників ворога, м'яко кажучи, не дуже реалістично.

Не кажучи вже про те, що сама участь у виборах могла б вважатися досить небезпечною з погляду скупчення великої кількості людей у місцях потенційного прильоту ворожих ракет чи дронів. Разом між цим, можуть виникнути й інші питання щодо проведення виборів в умовах воєнного стану: це сама чистота голосування, це можливість голосування українських військовослужбовців, це можливість голосування мільйонів людей, які знаходяться за кордонами України. Це, врешті-решт, конкурентність голосування, про яку говорить генерал Кіт Келлог, як про красу.

Адже абсолютно очевидно, що політична боротьба на президентських і парламентських виборах створить ще більш серйозні умови для розколу українського суспільства і тотальної ворожнечі, тобто до реальної поразки у війні з Російською Федерацією. Але уявимо собі ситуацію, що вибори відбудуться після оголошення так званого тимчасового перемир'я.

По-перше, абсолютно незрозуміло, яким чином Кіт Келлог і сам Дональд Трамп збираються досягти цього перемир'я від президента Росії Володимира Путіна. Ймовірно, американська адміністрація реагує на постійні висловлювання Путіна про те, що він не вважає легітимним чинного українського президента Володимира Зеленського і хотів би домовлятися з людиною, яка буде мати легітимність.

Але разом із цим, треба чітко зрозуміти, що Путіна насправді абсолютно не цікавить легітимність чи нелегітимність Зеленського. Для нього це лише привід для того, щоб не домовлятися з Україною і не підписувати жодних документів, які зобов'язали б Росію припинити війну проти сусідньої держави.

Путін постійно грається в легітимність і нелегітимність українських президентів. Він проводить з ними зустрічі та перемовини, як це було із Петром Порошенком у 2014 році, або з Володимиром Зеленським у 2019 році. А згодом говорить про те, що влада в Україні взагалі не є легітимною у зв'язку із переворотом, який нібито відбувся в країні у 2014 році й призвів до відставки проросійського президента Віктора Януковича.

Тобто, коли Путіну вигідно, він очікує поступок і навіть капітуляції від українських президентів, він вважає їх легітимними. А коли він бачить, що не може примусити їх до капітуляції, він одразу вважає їх нелегітимними й нагадує про легітимність Януковича. Так що, до того моменту, поки Трамп і його оточення не усвідомлять, що Путін шукає виключно умов для того, щоб не припиняти війну, і що будь-які його пропозиції пов'язані не зі шляхами досягнення миру, а зі шляхами продовження воєнних дій, вони будуть реагувати на приводи, які не мають нічого спільного із реальною політикою. Але уявимо собі, що перемир'я дійсно відбулося. Як буде виглядати в цій ситуації політичний процес?

Наскільки швидко Україні вдасться провести вибори? І чи будуть ці вибори задовольняти своїми підсумками й Дональда Трампа і, що найголовніше, Володимира Путіна?

Чи можемо ми вважати, що на перших після такої жорстокої війни виборах президента України, і на перших після такої жорстокої війни виборах до української Верховної Ради, переможе людина чи політична сила, яка буде наполягати на необхідності порозуміння і співіснування з Російською Федерацією і виконання всіх тих вимог, які Кремль буде висувати до України? Як ми розуміємо, вимог політичної капітуляції нашої держави.

Так, я можу допустити, що така політична сила може збільшити свій вплив через кілька років, в умовах складної економічної ситуації в Україні. В умовах, коли пам'ять про найбільш серйозні злочини в Росії під час цієї війни почне відходити на другий план перед актуальними політичними, економічними і соціальними проблемами нашої держави. Ну, тобто так, як це згодом відбулося у Грузії. Але треба усвідомлювати, що героями електорального процесу на виборах президента і парламенту України будуть насамперед ті люди, які захищали державу перед жорстокими підлим ворогом, перед російським ворогом. І вважати, що президент України, обраний на таких виборах, капітулює перед Кремлем, навіть якщо на боці Кремля буде вся неприборкана енергія Дональда Трампа, це досить наївно.

І, до речі, я не впевнений, що Путін зараз виглядає таким наївним і що його цікавлять вибори, які нададуть легітимності персоні, яка не буде погоджуватися із капітуляцією України перед Росією. І тут ми знову повертаємося до питання: чи варто і Дональду Трампу, і Кіту Келлогу реагувати на демагогічні зауваження Володимира Путіна?

А найголовніше: які зараз є й у Трампа, і у Келлога реальні інструменти, окрім постійних заяв і інтерв'ю, щоб дійсно добитися від Кремля, якщо не домовленості щодо багаторічного миру, то хоча б рішення, яке могло призвести до припинення вогню між двома країнами на лінії зіткнення? Рішення, яке дійсно могло б створити теоретичні умови для проведення президентських і парламентських виборів в Україні після скасування воєнного стану. 

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.