Час не розуміти Путіна

Вони знаходять сумнівно привабливі — здебільшого популістські — обгортки для російської пропаганди. Головним чином — одного із московських посилів: "Заставіть Запад счітаться с Расієй".

До того ж ідеться не про якісь справді легітимні інтереси, які Росія могла найкраще забезпечити до вторгнення в Україну у 2014-му, коли співпрацювала на рівних з G7 і коли її слову, на жаль, вірили.

Читайте також: Без позиції українців всі мирні плани — пусті балачки

"Счітаться" рашисти вимагають зі своїм бажанням відродити імперію, підкорювати народи й творити у своєму закутку світу все, що заманеться.

Власне, проти вступу України в НАТО Росія так зухвало заперечує саме тому, що вступ до Альянсу означатиме неможливість агресії проти України (принаймні, без прямого зіткнення з Заходом).

Тоталітарний режим — рашизм проповідує свою виключність і вимагає від світу прийняти її, пожертвувавши інтересами та самим існуванням народів, і українського в першу чергу.

Читайте також: Бог допомагає тим, хто допомагає собі

Це лікується лише військовою поразкою і наступним ретельним перевихованням, як це було з попередниками рашизму — нацизмом і фашизмом.

Бо коли безпосередніх батьків рашизму — російського шовінізму/більшовизму/сталінізму — так і не зупинили, не викорінили та не покарали — він повертається знову і знову.

Про це треба пам'ятати, роздумуючи над мирними ініціативами (а тим більше "мирними ініціативами") і спілкуючись із "тими, хто розуміє Путіна". Еквілібристику ума найлегше лікувати простими історичними фактами й банальною логікою.

Про це треба пам'ятати й українській владі. Її задача — відбивати атаки "розуміючих путіна" на допомогу Україні. Судячи з погоди в міжнародних колах, виходить поки не дуже.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.