Чехія після виборів. Що маємо у сухому залишку

Спершу треба сказати, що парламентські вибори відбувались з рекордною явкою - 68,95%, а це рівень виборчих кампаній кінця 1990-х років. Мобілізувати максимальну кількість свого виборця вдалось партії-переможцю - "Акції незадоволених громадян 2011" (ANO) Андре Бабіша.

Також вперше у чеських виборах була можливість проголосувати поштою для громадян, що перебували чи проживали за кордоном. І цей досвід може бути взятий Україною на озброєння, адже численна українська діаспора активно може брати участь у повоєнному голосуванні, як у Молдові та Румунії.  

Перемога ANO - це не російський вплив і не диво політичних технологій. Це світоглядне продовження правого повороту в Європі та правильний акцепт соціальних інтересів звичайних чехів. 

Фокус кампанії ANO був на тому, що уряд перерозподіляє кошти на зовнішні справи (зелена політика, клімат, мігранти, Україна) коштом внутрішніх інтересів простих чехів. Тобто задача була представити чинний уряд Петера Фіали (коаліція SPOLU) як зовнішнього агента в інтересах Брюсселя. Партія формувала позиціювання навколо високих цін на енергоносії, зниження податків та підвищення зарплат для вчителів до 75 тисяч крон до 2029 р.

Особливо успішним для Бабіша стали останні теледебати, на яких він повівся тактично помірковано та обережно. Адже всі чекали епатажу та емоцій, а отримали врівноваженого політика. Це було доволі розумно спрямовано на те, щоб не викликати відразу у тих виборців, яких Бабіш планував залучити на свою користь, а також не допустити мобілізації виборців конкурентів із SPOLU.

Цього було цілком достатньо, щоб на фіналі кампанії забрати голоси у конкурентних опозиційних силах, показати ANO як головну опозиційну, виважену, спроможну силу, "великого гравця", здатного задовольнити широкий запит виборця. 

Читайте також: "Чеський Трамп": хто такий мільярдер Андрей Бабіш і чи дійсно він проросійський. Пояснюємо

Провал правлячої коаліції SPOLU обумовлений економічним невдоволенням виборців та соціальним стресом від інфляції, зокрема високими цінами на енергоносії, продукти й побутові витрати. Крім того, на рейтинг вплинув скандал з біткоїнами в уряді, коли з’ясувалось, що мін'юст отримав велике пожертвування в біткоїнах на 45 млн доларів від засудженого кіберзлочинця. 

Проблема в тому, що Фіала зосередився на залякування чеського електорату “російським агентом” Бабішем. Він сподівався, що виборець повинен був відчути, що SPOLU - це безпечний та надійний вибір на тлі “проросійських” партій. В Чехії не вдалось реалізувати те, що вдалось правлячій владі в Молдові. Мобілізація проти російської “п’ятої колони” через грубе спрощення не спрацювала.

Зазнала провалу також і більш ультраправа, антиіммігрантська і євроскептична - SPD Томіо Окамури. Ця політична сила — за референдум про вихід Чехії з ЄС, а також виступає проти допомоги Україні та українським біженцям. Ця партія побудувала свою передвиборчу кампанію на вині українців у всіх внутрішніх проблемах, апелювала до націоналістично налаштованого протестного електорату. Для виборця SPD головною темою була міграція. Партія очікувала, що візьме 12-15%, однак у підсумку задовольняється результатом у 7,8%. На фінальній стадії кампанії частина виборців відійшла до ANO.

Позитивна новина виборів — лівопопулістський проєкт "Досить!" (Stačilo!) зазнав поразки, він об'єднав декілька лівих політичних сил на чолі із євродепутаткою та головою Комуністичної партії Чехії і Моравії Катержиною Конечною. Цей рух дотримується відверто проросійської лінії. Конечна, наприклад, виступає за вихід Чехії з ЄС та НАТО, покладає відповідальність за війну в Україні на Захід, звинувачуючи його в тому, що він спровокував Росію. Рух отримав лише 4,3%.

Високі шанси SPD та Stačilo на старті кампанії — результат кампанії правлячих партій про кремлівську загрозу. Окамура та Конечна лише виграли від того, що головний урядовий блок вже їм “приписав” впливовість та пізнаваність через активну критику їх проросійськості. І в деяких анклавах вони почали рости. 

І от на фіналі кампанії вони "здулись". Непроходження Stačilo! було пов’язано з тим, що її виборця перехопило ANO як більший та впізнаваніший бренд, особливо у багатьох бідніших прикордонних районах, де партія активізувала на фінальній стадії кампанії протестні антиелітарні та побутово-соціальні меседжі. 

Частина виборців дрібних чи нових рухів (особливо якщо з’являються сумніви в прохідності) віддає перевагу більшому гравцеві, котрий "має шанси виграти" - у 2025 це ANO. Виборці вирішили, що лівопопулісти і комуністи не повинні повернутись в Палату депутатів. Також погану справу із ліваками зіграло підвищення явки. 

Найбільшим сюрпризом кампанії можна назвати успіх партії "Автомобілісти за себе", яка набрала 6,8%. Партія виграла в тих районах, де виборці більше залежать від автомобільного транспорту.

Нішева партія привернула увагу певної групи виборців-водіїв, яких дратують ціни на паливо, дорожні проблеми та зелений курс. 

До речі, партія використала під час кампанії декілька інноваційних трюків — наприклад, окуляри віртуальної реальності. Одягаючи їх, виборці могли доторкнутися до лідера партії Філіпа Турека, який детально розказує в гаражі про двигун одного зі своїх автомобілів. 

Результат партії міг би бути значно кращим, якби не серія справ, в яких фігурує Турек — від перевищення швидкості до звинувачень в незаконному будівництві та зґвалтуванні.

Читайте також: Роздоріжжя виборів у Чехії: чи змінить новий парламент орієнтири Праги щодо Європи та України

Зараз важко спрогнозувати картинку коаліції, адже існує два великих фактори впливу на цей процес. Перший фактор —  позиція президента Петера Павела здатна повністю змінити коаліційні розклади. За Конституцією Чехії саме Президент призначає прем’єр-міністра, а вже упродовж 30 днів уряд звертається до нижньої палати за вотумом довіри. 

Другий фактор полягає в тому, що перед голосуванням стало відомо про відновлення кримінальної справи щодо нелегального отримання європейських субвенцій компанію Бабіша Agrofert, що робить можливим навіть запит на екстрадицію політика від європейських правоохоронців. Тому існує думка, що Бабіш не зможе стати прем’єром через неврегульований конфлікт інтересів, однак може зберегти вагомий вплив на іншу кандидатуру від ANO.

Проте треба розуміти, що Бабіш — це не Орбан. Порівняння їх спрощене й не зовсім коректне. Так, вони будують своє позиціювання на критиці Брюсселя і бюрократії ЄС, мають значний скепсис щодо міграції, орієнтуючись на середнього виборця старшого віку. 

Але Бабіш — підприємець-мільярдер, його партія — радше політичний проєкт, а не ідеологічна сила, як ФІДЕС Орбана. Андрей Бабіш посідає сьоме місце серед найбагатших людей Чехії. Орбан — відкрито проросійський, Бабіш — набагато стриманіший і обережний. Під час свого першого прем’єрства (2017-2021) підтримував санкції ЄС проти РФ, хоча і не схильний до жорсткої антиросійської риторики. 

По-друге, поява російських БПЛА в Європі розігнала антиросійські установки серед чехів, а тому ANO і “Автомобілісти” також вважають головною загрозою для Чехії саме РФ. Тобто в умовах формування уряду ANO доведеться коригувати свою реальну зовнішньополітичну програму у порівнянні із передвиборчою риторикою.

По-третє, в цій партії є багато впливових проєвропейських та проукраїнських політиків. ANO - це праві, але все-таки помірковані праві. Так, Карел Гавлічек (заступник голови партії ANO)  у січні 2025 зустрічався з послом України говорив, що "Україна може й надалі розраховувати на підтримку руху ANO". 

І тут виникає проблема: потенційний коаліційний партнер у вигляді ультраправої SPD, який є більш критичний щодо України. Бабіш волів би сформувати однопартійний уряд меншості без SPD, адже наявні як особисті антипатії (зокрема, між Бабішем і Окамурою), так і той факт, що ANO також проти референдуму про вихід Чехії з ЄС. 

Власне, Бабіш і ANO під сумнів ставлять не стільки взагалі підтримку Україні, скільки безконтрольні витрати на оборону. Він переважно критикує боєприпасну ініціативу через недостатню прозорість і високу маржу між виробниками і постачальниками. Тому ANO акцентувала на контролі за наданими коштами. 

А так — коаліція нова приступить лише в листопаді й час для налагодження відносин з партією-переможцем в України, безумовно, є.

Джерело

Про автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.