Четверта річниця. Рутина війни

Кількасот тисяч тих, хто рятує цю країну. За законом вони мають бути вічно молодими. Бо, в кращому разі, вони усі безвилазно в армії до 60 років. 

Війна надовго. За законодавством, вони мають відмовитися від шансів виховувати своїх дітей, від шансів на нормальне сімейне життя, від можливості допомогти своїм батькам у їх старості.

Водночас більшість або ховається, або платить хабарі, або бронюється. 

Замість державної політики мобілізації – випадкові полювання на вулиці. І то, тільки силами військових з ТЦК. У котрих для такої діяльності не вистачає ні повноважень, ні засобів себе захистити в разі нападу.

Величезний поліцейський апарат настільки відвертий, що говорить такі речі, від яких голова йде обертом. Шеф Національної поліції України Іван Вигівський каже, що спільна робота поліцейських з ТЦК "негативно впливає на імідж поліції у суспільстві".

Хто тоді має притягувати порушників (ухилянтів від призову) до відповідальності – невідомо. Хто тоді має здійснювати адміністративні затримання – невідомо. Військові – крайні. Вічно крайні, вічно молоді.

Читайте також: Перемога вже кілька разів приходила, але нас не було вдома

Парламент ліквідував сам себе. 

Зате у держави є час моніторити платіж у 200 доларів між чоловіком і дружиною. Окремий клерк не лінується просити на 200 доларів переказу всередині сім’ї якісь документи. 

От би цих клерків в ТЦК. Ціни б не було.

Ким замінити тих, хто воює? Мобілізованими. Чому не йдуть у військо ті, хто ще не пішов? Бо і їх не буде потім ким замінити. Замкнене коло. Утім, усі кола будуть замкнені, якщо посадовці бездіють.

Посадовці бездіють люто. Ніхто не бажає розгрібати ту частину мобілізаційної політики, котра стосується армії. Левова частка наловлених тікає, просто не зразу, потім. Натомість нагору поступають цифри мобілізованих. Держава сором’язливо закрила статистику СЗЧ. Голову – в пісок.

Чи отримали преференції ті командири, у яких не тікають новонабрані бійці? Не чув. Чи є якісь стимули для тих, хто вже багато років служить? Немає, навпаки – чим довше служиш, тим менше у тебе зарплата. Бо інфляція.

Чи демонстративно залучено лідерів думок, попзірок до служби? Чи, навпаки, їх глибокодумними дописами в соцмережах і публічними концертами шлемо сигнал усьому народові – що якщо ти маєш вплив і гроші, то служити не будеш? 

Чи по-справжньому встановлена зараз кримінальна відповідальність за втечу в перші місяці служби? Скільки СЗЧшників покарано – 1%? 2%,3%?

***

Думаю, що нічого не поміняється. Держава не візьметься за голову. Парламентарі раптово не знайдуть загублену совість, президент не розбереться в причинно-наслідкових. Тил гнитиме морально і далі.

Але попри це все, ми нікуди не підемо з фронту. 

Читайте також: "Виснаженість" України — брехня

Те, що нас мало, ми компенсуватимемо новими зразками зброї. Котрі самі ж нелегально робитимемо (і робили з самого початку війни) бо легально розробляти й виробляти зброю звичайному солдату – заборонено. Плювали ми на ці заборони.

Насправді втрати у нас невеликі, якщо не брати штурмові підрозділи. Десь на рівні гонщиків на перегонах у Формулі 1. Ніхто ж не кидає цей спорт через ризик розбитися.

І ми не кинемо. Триматимемо фронт, скільки б мало нас не було. Ми будемо битися до 60 років. А багато хто і після. Мусимо бути вічно молодими.

Це точно не найгірша участь.

Джерело

Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.