Чи треба Україні пояснювати американцям, що йдеться не про "кілька квадратних кілометрів території"?

Насправді американці чудово розуміють, що йдеться не про "кілька квадратних кілометрів території" (навіть якщо Венс намагається продати цю тезу своїй мало обізнаній в цій війні аудиторії), а про те, яка сторона — Росія чи Україна — матиме підстави оголосити мирну угоду — якщо і коли її буде укладено — своїм виграшем.

Саме тому добровільний відступ України такий важливий для Путіна — як визнання Україною власної слабкості перед Кремлем. І американці це чудово бачать, не гірше за нас. Просто їх саме цей результат і влаштовує.

Справжня причина такого підходу США до нинішньої україно-російської війни полягає в тому, що для тамтешньої адміністрації — і нинішньої, і минулої — було і є концептуально, світоглядно неприйнятним, щоб Росія у цій війні зазнала поразки. 

Для Байдена це було "надто небезпечно", бо Кремль з його ядерною зброєю "не можна заганяти в глухий кут", а для Трампа це просто катастрофа системи цінностей — якщо раптом набагато менша держава завдає поразки набагато більшій. Не те щоб такого не бувало в історії (США у В'єтнамі, Росія і США в Афганістані тощо), але кожен такий прецедент підриває усталену (для Трампа) ієрархію світових держав, де Росія лише на кілька сходинок нижче за США, а Україна на багато сходинок нижче і за США, і за Росію.

Читайте також: План Путіна: зафіксувати, що Україна програла війну

Бо про Давидів добре розповідати в моральних притчах, але світ глобальної політики як був, так і залишається світом Голіафів. Принаймні на погляд із Вашингтона.

Тому єдиний результат цієї війни, який влаштовує США — це щоб Росія не надто багато виграла, а Україна не надто багато програла; Росії треба підгірчити перемогу, а Україні підсолодити поразку.

З цього погляду, найбільшими нашими союзниками в США мали б бути "антиколоніальні ліві", які зголосилися б підтримувати Україну з тих же міркувань, з яких вони підтримували й підтримують антиколоніальні рухи в усьому світі. Але сподівань на це обмаль, бо для американських "антиколоніальних лівих" Росія як колонізатор — це надто складний кейс, який ламає усталені шаблони (де "колонізатором" був і є виключно Захід), і до того ж американські "антиколоніальні ліві" готові комфортно протестувати проти "колоніалізму" в себе вдома, але зовсім не готові підтримувати український антиколоніальний рух (навіть якщо вони визнають його таким) значними грошима і реально потужною зброєю з ризиком серйозно "розсердити небезпечну Росію".

Ось такий-от нам дістався (екс-)світовий гегемон.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.