Чи варто вивчати штучний інтелект з першого класу?

1. Якщо коротко, після перших двох ознайомчих років вже з третього класу діти будуть створювати прості проєкти, а старшокласники вже мають зосередитися на прикладних інноваціях. Це кардинально мінятиме систему освіти як такої, створюючи абсолютно інший рівень підходів не до одного предмету, а до всієї системи освіти — від першого класу до докторської дисертації. 

2. Чи можемо ми втілити в життя щось подібне? Відповідь проста: ми зобовʼязані це почати робити вже сьогодні. Тут не треба брехати самим собі: у нас немає ресурсу і можливостей бути ШІ лідером регіону, але ми сильні у своїй адаптивності та умінні перетворювати складні та дорогі процеси на значно простіші та дешевші. Власне, дронова війна — найкращий приклад того, як це працює. 

3. Що для цього потрібно? Перш за все, поставити задачу. Потім зрозуміти, як змінити (адаптувати) систему. 

Але саме тут є головна наша проблема. І вона навіть не в демографії, а небажанні подолати глобальну управлінську кризу. 

Читайте також: Як штучний інтелект інтегрують у військову сферу: моделі, перспективи, виклики

4. На жаль чи на щастя, але ми можемо вже констатувати: освітня модель 19 століття, яка лежить в основі нашої (ширше всієї європейської освіти), попри важливі новації в вигляді інклюзивності, мобільності тощо, де-факто помирає. На щастя, великі ретроградні системи не помирають швидко. А освіта, між іншим, одна з найбільш ретроградних систем і в цьому її величезна перевага. Але зараз штучний інтелект прискорює процес цих змін і нам важливо встигнути вистрибнути в цей поїзд. 

5. Наша нинішня проблема, крім всього іншого, полягає в тому, що наше ставлення до штучного інтелекту зводиться виключно до ШІ як джерела плагіату, а не як до екосистеми, де плагіат є просто частиною процесу (як вироблення сміття).

Одним словом, у нас є шанс не просто увійти в цей процес, але й створити бізнес-систему, яку можна буде експортувати. Поки у нас є шанс бути серед піонерів. Або ж і надалі продовжити безрезультатну боротьбу з плагіатом, яка зводиться до того, що самовпевнені викладачі кажуть: "Я легко відрізняю тексти, згенеровані ШІ. А учень чи студент тільки відповідає: "Ха-ха-ха".

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.