Чому я не вірю в майбутнє ЄС

Цим самим, він довів дуже просту очевидну тезу: мир і процвітання не ведуть до хорошого життя, вони ведуть до того, що малі фашисти почувають сили реалізовувати свої комплекси й травми.

Віра в те, що досягнути загального добробуту для всіх країн Європи назавжди встановить мир і солідарність — випаровується на наших очах, і мабуть, була найбільшою помилкою батьків-засновників ЄС. Насправді ж ми маємо справу з класичною ситуацією: раб не хоче свободи, він хоче своїх рабів. 

Травмовані пострадянські суспільства, які переживали комплекс меншовартості порівняно зі старою Європою (Францією і Німеччиною), сьогодні хочуть самостверджуватись коштом України. 

При цьому поки ми стікаємо кров’ю за справжні європейські цінності як свобода і гідність, ці суспільства перетворились на "малих росіян" з вимогою їх інтересів понад усе, і їх лідери не просто так наслідують Путіна. 

Читайте також: День сорому після Дня Незалежності: інструкція з цинізму

І справа не в Фіцо, Орбані чи Навроцькому, справа в суспільствах, які за гроші старої Європи, стали почувати себе вищими та кращими за нас, а саме тому й обирають таких. 

Ну і, щоб було зрозуміло, "внесок" в європейський бюджет : Польща — мінус 8,2 млрд євро (номер один отримувач допомоги ЄС багато років підряд), Румунія — мінус 6 млрд євро, (там ледь не переміг мініфашист Джорджеску), Угорщина - 4,6 млрд євро, Словаччина — мінус 200 млн євро. (дані за 2023 рік).

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист