Державо, будь ласка, не кради й не бреши

Маючи інформацію про стан нашої безпеки здебільшого з-поза твоїх офіційних публічних джерел, у час важкої, тривалої війни, я погодився. 

Я намагаюсь якомога сумлінніше і продуктивніше виконувати свої громадянські обовʼязки. І я дякую тобі за зброю з амуніцією, зручну форму, триразове харчування і головне — дуже хороші можливості для військового вишколу і навчання як на базовому, так і на командно-штабному рівнях. 

Але сьогодні дозволь продовжити цю чесну, серйозну розмову з тобою і висловити декілька побажань:

1. Будь ласка, не красти й не брехати. 

2. Будь ласка, карати чиновників, які крадуть (звичайно, після того, як їхня провина доведена незалежним правосуддям з повним правом на захист у суді).

3. Мати чесну розмову з суспільством і підняти рівень мілітаризації та мобілізації держави й суспільства до рівня, адекватного нинішнім загрозам існуванню України

4. Розуміючи життєву важливість для нас бути частиною європейської і євроатлантичної спільноти, виконувати вимоги ЄС щодо євроінтеграції пришвидшеним, а не сповільненим темпом.

Читайте також: Що приховує "реформа" Офісу президента?

5. Як частина попереднього пункту, забезпечити українському підприємництву і бізнесу хоча б угорський (найнижчий у ЄС) рівень економічної свободи. (А краще — естонський і ірландський)

6. Як частина цього, відмовитись нарешті від принципу докапіталістичного, феодального французького короля “обсмикувати гусей без зайвого шуму” і перейти до сучасної, модерної державної політики плекання приватного підприємництва як хребта сучасної продуктивної, інноваційної економіки

7. Я памʼятаю як на Конференції YES у 2022 році ніхто інший як перша віцепрем'єрка Свириденко оголосила чудовий, правильний намір зменшити вагу держави з 45% до 25% від ВВП. (Колишній шведський премʼєр Карл Більдт, який сидів поруч, повернувся до мене і скептично сказав, “Good luck with that!”).

Так от, чи можна, будь ласка, хоча б не так швидко збільшувати вагу держави з нинішніх >50% від ВВП, бо інакше ми скоро перетворимось на Північну Корею (100% держави), а не на Південну (25%)?

Читайте також: Поки в Україні не грають за правилами, ми будемо бідні

8. Принагідно, в умовах економічної несвободи, чи можна, будь ласка, на кожне чергове обмежувальне рішення держави (як, наприклад, криміналізація недозволеного переходу кордону) поставити собі за правило ухвалювати 10 дозвільних рішень? 

9. Зважаючи на те, що сукупна факторна продуктивність складає 85% економічного зростання, чи може уряд розробити й запропонувати приватному сектору спільну приватно-публічну програму підвищення продуктивності, в першу чергу через упровадження інновацій і запровадження професійної освіти впродовж усього життя (як я роблю це зараз у свої 54+ у війську) і як це роблять зараз усі розвинуті країни, в першу чергу, ЄС (Звіт Маріо Драгі). 

Варто також памʼятати, що за світовими дослідженнями продуктивність нації-агресора є щонайменше вдвічі вищою ніж наша. 

10. Я розумію, що починаю бажати забагато, але якщо скористатись екзистенційною загрозою і нарешті завершити непопулярні пенсійну, освітню і медичну і популярну дерегуляторну реформи?  

Це дасть можливість потроїти рівень заощаджень в країні й підняти їх хоча б до чеського рівня (30% від ВВП, я вже не пишу про китайські 45%). 

В результаті країна залучить додаткових 40-55 млрд доларів внутрішніх інвестицій (і принагідно радикально зменшить нинішній величезний торгівельний дефіцит)

11. Нарешті, чи можна просити державу призначати посадовців виходячи не лише з принципу особистої лояльності, а і враховувати при цьому таланти, професійність і попередні глобальні та національні знання та досвід?

Джерело

Про автора. Павло Шеремета, ексміністр економічного розвитку та торгівлі України, Професор з практики Київської школи економіки, засновник низки новітніх вітчизняних економічних шкіл, офіцер ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.