Договорнячок скоро?

На зустрічі можуть бути присутні Володимир Зеленський, Володимир Путін, Реджеп Тайїп Ердоган та, можливо, Дональд Трамп. Метою саміту є фіксація або значне просування російсько-української угоди про завершення війни — чи то у форматі заморозки, чи повного врегулювання конфлікту.

Ці новини з'являються на тлі обіцянок Трампа ввести тарифи та вторинні санкції проти покупців російських енергоносіїв раніше, ніж за 50 днів, а також можливої зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна в Китаї. 

Все це створює інформаційний фон, насичений розмовами про "договорнячок" та швидке завершення війни. Проте на тлі цих розмов Росія продовжує обстріли українських міст, зокрема нещодавно атакувала Дніпро, що змушує скептично ставитися до реалістичності таких заяв.

Читайте також: Інформацію про "плани" Росії збільшити виробництво ударних дронів треба сприймати критично

Реальність так званого "договорнячка" залежить від трьох основних чинників:

1. Реалістична оцінка Путіним ситуації. Наскільки адекватно Володимир Путін оцінює стан російської економіки та армії. Як диктатор, що перебуває при владі 25 років зі зламаними механізмами зворотного зв'язку, він отримує значно оптимістичнішу картину, ніж є насправді. Його рішення про вихід із війни, ймовірно, буде ухвалене пізніше, ніж це буде потрібно для збереження його режиму та країни. Єдина причина, яка може змусити його завершити війну — це пряма загроза його особистій владі.

2. Результативність перемовин США з Китаєм та Індією. 50-денний термін, оголошений Трампом, спрямований не стільки на Росію, скільки на її ключових економічних партнерів.

• Індія. Як ринок нафти, що найшвидше зростає, Індія цікава і США, і країнам Близького Сходу. Водночас Індія зацікавлена у зближенні зі США для протидії своєму супернику — Китаю. Індія також не хоче, щоб Росія потрапила в повну залежність від Китаю, оскільки це створює загрози для її власної безпеки.
• Китай. Використовує Росію як "трикстера" для ослаблення Заходу, але не прагне прямого військового зіткнення. Пекін все ще сподівається на мирне приєднання Тайваню і шукає способи розв'язання цього питання. 

3. Рішучість Дональда Трампа. Чи зможе Трамп перевести свої погрози у реальні дії? Ймовірно, так. Це поставить Путіна перед вибором: або йти на поступки, що буде проявом слабкості та поставить під сумнів доцільність війни з огляду на величезні втрати, або шукати компроміс.

Читайте також: Найбільший лузер в історії "картонного протесту" — Путін

Навряд чи якась реальна домовленість буде досягнута в серпні. Путін все ще вірить, що його наступ може бути успішним, хоча літня кампанія російських військ не принесла стратегічних проривів. Він також вірить, що російська економіка витримає, і Україна впаде першою.

Вирішальним фактором, який може підштовхнути Путіна до справжніх перемовин, може стати або серйозна поразка на фронті, або гостра економічна криза в Росії. Особливо якщо США почнуть тиск, а  Індія та Китай не будуть заважати. 

Якщо три найбільші економіки світу (США, Китай, Індія) дійсно застосують до Росії методи примусу, у Путіна з'явиться "вікно можливостей" для початку переговорів, оскільки виникне реальна загроза для його режиму. Проте сьогодні ступінь його переляку недостатній для цього.

Тому, хоча певні надії можна плекати, реалістичні плани щодо справжніх перемовин та завершення конфлікту варто відкласти щонайменше до кінця 2025 року. Це найраніший термін, коли можуть відбутися змістовні переговори.

Зараз найбезпечніша стратегія — продовжувати жити в режимі воєнного часу та уважно спостерігати за глобальною дипломатією між США, Індією та Китаєм, не розраховуючи на швидкий мир. Він все одно стане сюрпризом.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.