Гарантії безпеки для України "як 5-та стаття НАТО". Що це означає
Численні розмови про гарантії безпеки від США та ЄС для України в разі завершення війни є ключовою темою потенційної мирної угоди між Україною та РФ
Дональд Трамп, щоправда, не конкретизуючи, каже про формат "як 5-та стаття НАТО, але без НАТО". Держсекретар США Рубіо очолить роботу над проєктом безпекових гарантій для України, які складатимуться з таких компонентів: озброєння, військова присутність, протиповітряна оборона, моніторинг припинення бойових дій.
Поки залишимо як риторичне ключове питання: чи погодиться РФ на подібні гарантії? Адже оголошеним приводом для нападу Росії на Україну було нібито розширення НАТО на пострадянський простір і прагнення України вступити до Альянсу. Хоча це тотальна брехня: на момент початку війни у 2014 році Україна мала нейтральний статус, а більшість населення і, відповідно, політиків виступали проти членства в НАТО.
Поки проаналізуймо, який це може мати вигляд.
Є поширене уявлення, що 5-та стаття про колективну оборону означає миттєве військове реагування 32 країн-членів НАТО у разі нападу на одного з них – тобто виряджання військ і збройну відповідь.
Але чи дійсно це так? Не зовсім.
Реакція може бути не лише військовою. Кожна країна-член НАТО самостійно ухвалює рішення щодо формату реакцій. Це можуть бути розвіддані, кошти, спільне патрулювання.
Стаття 5:
"Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх. Відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене статтею 51 Статуту ООН, надасть допомогу Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить – індивідуально чи спільно з іншими – такі дії, які вважатиме необхідними, включно з застосуванням збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні".
Під час створення НАТО європейські країни наполягали на гарантії автоматичного військового втручання США у разі нападу. Однак США відмовилися брати на себе такі зобов’язання та вирішили, що кожна держава самостійно визначає формат реагування.
У випадку з РФ – найбільшою ядерною державою у світі – постає питання: чи візьмуть США на себе зобов’язання автоматичного захисту України у разі повторного нападу РФ? Особливо з огляду на давній пацифізм американців і критику втручання Трампа у конфлікт між Іраном та Ізраїлем, коли авіація США атакувала іранські ядерні об’єкти. РФ – не Іран. Ядерна війна залишається великим страхом ще з часів холодної війни.
Чи включатиме потенційний напад РФ військову відповідь, чи знову обмежиться інструкторами, розвідданими та коштами?
Ці питання залишаються відкритими — і відповіді на них мають бути чітко прописані у майбутніх гарантіях безпеки.
Читайте також: Зустріч Путіна і Трампа. Ціна для України
Ще одне важливе питання – як ці гарантії будуть легалізовані у США? Якщо лише указом президента Трампа, його легко може скасувати наступний президент або сам Трамп, зважаючи на його непередбачуваність та непостійність. Якщо гарантії ухвалить Конгрес, цей варіант скасувати буде складніше, тому він є надійнішим.
Які зобов’язання накладатимуться на Україну? Умовно, гарантії діють лише у разі прямого нападу з боку РФ. А якщо Росія подасть це як вимушену відповідь на "українську провокацію" – як це вже не раз було? Тоді нам доведеться довго доводити, що це не ми винні, і зрештою ситуація залежатиме від політичної атмосфери та персоналій в Білому домі.
Але не забуваймо: гарантії безпеки стануть частиною мирної угоди лише в тому разі, якщо РФ погодиться на цю угоду.
Нескінченна симпатія Трампа до Путіна й навіть дзвінок під час зустрічі з європейськими лідерами свідчать: Трамп не ухвалюватиме жодного рішення щодо України без узгодження з Путіним.
Очевидно, що РФ затягує час, щоб уникнути нових санкцій США та заблокувати нову військову допомогу Україні. США своєю чергою прагнуть завершити війну, тому не посилюють тиск на Росію та не витрачають гроші на Україну.
Нескінченні переговори Путіна – це інструмент для знищення післявоєнного порядку безпеки. Путін прагне політично розвалити Україну, витіснити США з Європи та зруйнувати підтримку України з боку Європи.
Жодної з цих цілей він поки що не досяг. Але навіть якщо активна фаза війни зупиниться, ця боротьба за руйнування єдності Заходу триватиме.
Ці обставини ми маємо враховувати під час узгодження гарантій, розуміючи, що США, вочевидь, шукатимуть способи взяти на себе якомога менше зобов’язань – і Росія їм у цьому допоможе.
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Катерина Рошук, українська політологиня, медіаменеджерка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе