Грузинський сценарій для України: інсинуації та реальність

Перш за все, я хочу звернути увагу на те, що поки йдуть тяжкі бойові дії — це все теоретична футурологія. І я б про неї не писав, аби ця тема не набула, до певної міри, розмірів гротескної страшилки. Гротескної, в тому значенні, що більшість експертного середовища взяла як даність фразеологізм "грузинський варіант" без аналізу процесів, які відбувалися і досі відбуваються в Грузії.

1. Я оцінюю потенціал проросійського електорату в Україні на сьогодні в 10-15%, як максимум (цей висновок я роблю на основі кількох соціологічних досліджень, які проводила Ділова Столиця спільно з New image group). 

Це важливий аспект для того, щоб ми спробували зрозуміти подальші можливі електоральні зміни. 

Читайте також: Щоб не впасти в "грузинський сценарій", треба "не стати Грузією"

Наша ситуація така, що в першому і, навіть в другому електоральному циклі, шансів на перемогу проросійського кандидата в президенти  практично не існує.

2. Поразка Саакашвілі та перемога партії Іванішвілі, яка дала старт розвороту Грузії в сторону РФ, відбулася в той момент, коли партія Іванішвілі змогла отримати підтримку більшості грузинів. Другий електоральний цикл Іванішвілі мав всі шанси програти, але було прийняте безпрецедентне у світовій практиці рішення, коли він погасив банківські кредити для кожної четвертої сімʼї. Окремо варто також згадати, що повернення Саакашвілі зламало гру опозиції. Бо в Грузії Саакашвілі асоціювався з хаосом та війною. Хай там як, але "Грузинська мрія" здобувала електоральну перемогу  три рази поспіль. У нас в зрозумілій перспективі — такий сценарій нереалістичний.

3. Це прекрасно розуміють в Кремлі. І базова відмінність від грузинського сценарію полягає в тому, що в разі припинення вогню росіянам будуть важливі дві речі: хаотизація української політики та підкуп політичних еліт. Їхня ставка буде не стільки електоральною, скільки грою на підкуп еліт різного рівня і хаотизація політичних процесів. 

4. Повертаючись до електоральних питань, можна з великою долею допустити, що ціль Кремля на найближчі два електоральні цикли — створення потужної "ватної" партії, яка матиме золоту акцію в парламенті, а не перемога на президентських чи парламентських виборах. Разом з підкупом політиків та  управлінською кризою це дає надійне підґрунтя для повзучого реваншу.

5. Чи можна уникнути цього сценарію? Можна, але лише за однієї умови. І ця умова подолання колосальної управлінської кризи в якій ми знаходимося з початку 2000-х років. Наша проблема не корупція, а криза системи управління. Правда, визнати це не вигідно нікому. 

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.